Specyfika zawierania umowy na dostawę produktów spożywczych (w opakowaniach, partiami, na zamówienie) + wzór umowy na dostawę produktów spożywczych

Umowa dostawy jest jedną z odmian umowy sprzedaży i ma zbliżoną do niej formę, chyba że co innego wynika z umowy, prawa lub nie wynika z charakteru stosunków stron. Zawarcie tej umowy jest uważane za niezwykle wygodne zarówno dla osób prawnych, jak i indywidualnych przedsiębiorców i jest często wykorzystywane w działalności gospodarczej.

Koncepcja umowy dostawy i cechy jej zastosowania

Umowa na dostawy jest jedną z najczęściej stosowanych umów w biznesie. Wyodrębnienie umowy dostawy jako odrębnego rodzaju umowy sprzedaży podyktowane było koniecznością określenia specyfiki określonego stosunku prawnego, które wymagają bardziej szczegółowego uregulowania.

Według klasyfikacji umów podanej w KC nie jest to samodzielny rodzaj umowy, ale rodzaj umowy sprzedaży. Podobnie jak umowa sprzedaży ma na celu przeniesienie własności (innych praw majątkowych) ze sprzedającego (dostawcy) na kupującego.

Wszystkie postanowienia art. 655 Kodeksu Cywilnego Ukrainy - (zwany dalej Kodeksem Cywilnym) o umowie sprzedaży.

Zgodnie z umową dostawy sprzedający (dostawca), który prowadzi działalność gospodarczą, zobowiązuje się w określonym terminie przekazać kupującemu towar do wykorzystania w działalności gospodarczej lub w innych celach niezwiązanych z życiem osobistym, rodzinnym, do użytku domowego lub do innych celów podobnego użytku, a kupujący zobowiązuje się przyjąć towary i zapłacić za nie określoną kwotę pieniędzy ( część 1 art. 712 kodeksu cywilnego ).

Główną i definiującą cechą umowy dostawy jest przeniesienie własności (produktów spożywczych) na własność kupującego.

Zgodnie z klauzulą 92 część 1 art. 1 Ustawy Ukrainy „O podstawowych zasadach i wymaganiach bezpieczeństwa i jakości produktów spożywczych” określa: produkt spożywczy to substancja lub produkt (nieprzetworzony, częściowo przetworzony lub przetworzony) przeznaczony do spożycia przez ludzi. Produkty spożywcze obejmują napoje (w tym wodę pitną), gumę do żucia i wszelkie inne substancje, które są specjalnie dodawane do produktu spożywczego podczas produkcji, przygotowywania lub przetwarzania. Jednocześnie prawo nie uwzględnia w składzie produktów spożywczych żywych zwierząt, a także roślin przed zbiorami.

Umowa dostawy co do zasady ma charakter jednorazowy i zawierana jest głównie na nieruchomość dostępną i przygotowaną do zbycia. Jednocześnie wartość wywłaszczonej nieruchomości jest wypłacana sprzedającemu wyłącznie w formie pieniężnej. Zapłatę za zakupioną nieruchomość należy dokonać w walucie krajowej Ukrainy, z wyjątkiem przypadków przewidzianych przez prawo (art. 524 Kodeksu Cywilnego ).

Umowa dostawy to umowa, na podstawie której towary mają zostać zakupione w celu wykorzystania ich w działalności gospodarczej (przetwórstwo przemysłowe i konsumpcja, do późniejszej sprzedaży i innej działalności zawodowej) lub do innych czynności niezwiązanych z osobistym, domowym, rodzinnym wykorzystaniem towarów (zaopatrzenie w środki mobilizacyjne, wojsko, przedszkole itp.). Z celu zakupu wynika, że drugą stroną umowy – kupującym – jest najczęściej przedsiębiorca.

W praktyce cele niezwiązane z użytkowaniem osobistym oznaczają również zakup towarów przez kupującego w celu wsparcia jego działalności jako organizacji lub obywatela-przedsiębiorcy (sprzęt biurowy, meble biurowe, pojazdy, materiały do prac remontowych itp.). Cel zakupu może wynikać z charakteru produktu, istoty umowy lub być określony w samej umowie.

Zakres umowy

Przedmiotem umowy dostawy może być towar, który Sprzedający posiada w chwili zawarcia umowy lub zostanie stworzony (kupiony, odebrany) przez Sprzedającego w przyszłości (art. 656 Kodeksu Cywilnego ). Może to być produkt określony zarówno przez cechy ogólne, jak i indywidualne.

Przedmiot dostawy określa się poprzez wskazanie w umowie nazwy, ilości i asortymentu (nomenklatury) towaru.

Forma umowy dostawy

Umowa dostawy zawierana jest w formie pisemnej, gdyż mają do niej zastosowanie postanowienia umowy sprzedaży. Ten rodzaj umowy nie wymaga obowiązkowego poświadczenia notarialnego zgodnie z ustawodawstwem cywilnym i gospodarczym Ukrainy.

Istotne warunki umowy

Zawierając umowę na dostawę, strony są zobowiązane do uzgodnienia jej istotnych warunków (część 3 art. 180 Kodeksu Gospodarczego Ukrainy):

Cena kontraktu

Zgodnie z art. 632 Kodeksu Cywilnego cena zamówienia ustalana jest umową stron. Zmiana ceny po zawarciu umowy jest dozwolona tylko w przypadkach i na warunkach określonych umową lub przepisami prawa. Po zawarciu umowy cena nie może ulec zmianie.

Ustalając cenę zamówienia należy wziąć pod uwagę, czy zamówienie będzie dostarczane na bieżąco, czy będzie to dostawa jednorazowa. Cenę można określić zarówno w samej umowie, jak i w dokumentach ze specyfikacją produktu. Co do zasady umowa określa specyfikację produktu oraz wskazuje cenę jednostkową w przypadku dostawy jednorazowej.

W przypadku regularnych dostaw wygodniej jest wskazać cenę towaru w aktach przyjęcia i przekazania oraz innych dokumentach stanowiących integralną część umowy. Taki sposób ustalania ceny powinien być określony w treści umowy głównej.

Cena kontraktu jest w walucie obcej

Zgodnie z ogólną zasadą i ustawodawstwem Ukrainy, waluta narodowa Ukrainy jest jedynym legalnym środkiem płatniczym na terytorium Ukrainy, jednak nie ma zakazu ustalania ceny towaru w równowartości w walucie obcej (art . 524 , 533 ). CCU).

W związku z tym w przypadku konieczności ustalenia ceny kontraktowej w zagranicznym odpowiedniku wskazane jest zastosowanie następującego algorytmu:

1) ustalić cenę umowy w walucie krajowej Ukrainy i wskazać jej równowartość w walucie obcej po kursie z dnia zawarcia umowy;

2) określić w umowie możliwość rewizji ceny w przypadku zmiany kursu walutowego oraz konieczność przeliczenia przez kupującego kwoty w terminie płatności.

Warunki płatności za towar

Zgodnie z częścią 1 art. 692 Kodeksu Cywilnego kupujący jest zobowiązany do zapłaty za towar po jego otrzymaniu lub otrzymaniu dokumentów towarzyszących. Ponadto strony mogą przewidzieć w umowie inne sposoby płatności za towar, w tym przedpłatę, raty lub odroczoną płatność. Każda z tych metod płatności ma swoją własną charakterystykę.

• Przedpłata W przypadku wyboru takiego sposobu płatności, wskazane jest określenie w umowie odpowiedzialności za nieterminowe wypełnienie swoich zobowiązań przez dostawcę. Wszakże w przypadku niedostarczenia mogą wystąpić trudności ze zwrotem uiszczonej zapłaty za niedostarczony towar. W takim przypadku należy przewidzieć naliczanie odsetek za wykorzystanie cudzych środków , w przypadku naruszenia przez dostawcę warunków dostawy, od dnia zwłoki do momentu faktycznej dostawy.
• Raty płatności. W umowie konieczne jest określenie procedury, warunków i wysokości płatności ( część 1 art. 695 kodeksu cywilnego ). Jednocześnie możesz sporządzić harmonogram płatności, który będzie integralną częścią umowy.
• Odroczenie płatności. W takim przypadku okres, na który przyznawane jest odroczenie, oraz naliczone od niego odsetki powinny być wyraźnie określone. Należy również zauważyć, że w przypadku braku płatności po upływie okresu odroczenia płatności zostaną naliczone dodatkowe odsetki.

Okres umowy i dostawy

Termin obowiązywania umowy ustalają strony umowy. Ważne jest, aby w umowie oddzielić warunki obowiązywania samej umowy oraz warunki dostawy.

Umowa dostawy może być zawarta zarówno na rok, jak i na dłuższy okres ( art. 267 kc ).

Jeżeli termin jej obowiązywania nie jest określony w umowie, uważa się ją za zawartą na okres jednego roku.

W przypadku, gdy strony przewidują dostawę towarów w oddzielnych partiach, termin (okres) dostawy wyrobów produkcyjnych i technicznych wynosi z reguły kwartał, a wyrobów konsumpcyjnych z reguły miesiąc.

Strony mogą również uzgodnić harmonogram dostaw (miesiąc, dekada, dzień itp.) w umowie.

Warunki dostawy produktu mogą być kojarzone nie tylko z jasno określonymi terminami, ale również z określonymi działaniami kupującego, np. wpłatą zaliczki, wpłaceniem zaliczki, otrzymaniem zawiadomienia z banku o otrzymaniu akredytywy itp. . Takie warunki muszą być odzwierciedlone w tekście umowy dostawy.

Procedura odbioru i wydania towaru

Kolejność odbioru i dostawy towaru przez strony powinna być określona w umowie dostawy. Szczególną uwagę należy zwrócić na przepisy dotyczące rozstrzygania kwestii dostawy towarów niskiej jakości lub niekompletnych.

Zazwyczaj do umowy głównej dołączany jest przykładowy akt przyjęcia-przekazania towarów, który służy do tych celów i stanowi integralną część umowy.

W przypadku otrzymania towaru o nieodpowiedniej jakości, zaleca się dokonanie odpowiedniego oznaczenia w akcie przyjęcia i przekazania, a następnie przesłanie odpowiedniej reklamacji dostawcy.

Dostawca jest zobowiązany na własny koszt do usunięcia wad towaru, ich wymiany lub dostarczenia towaru brakującego w umowie.

Obowiązki stron

Odpowiedzialność w formie grzywny może być określona w umowie dostawy.

Jeżeli wysokość grzywien nie jest określona przez prawo, zgodnie z częścią 4 art. 231 Kodeksu Cywilnego stosuje się je w wysokości ustalonej umową. Wysokość grzywny może być ustalona za zgodą stron - w stałej wysokości lub jako procent kwoty niewypełnionej części zobowiązania (np. w wysokości 20% należnej kwoty) ( Część 4 art. 231 Kodeksu Cywilnego ).

Zgodnie z częścią 6 art. 231 kodeksu cywilnego kary pieniężne za naruszenie zobowiązań pieniężnych są ustalane w procentach, których wysokość jest ustalana na podstawie stawki księgowej NBU za cały okres korzystania z funduszy innych osób, chyba że prawo przewiduje inną wysokość odsetek lub umowy. Ale za opóźnienie w płatności nabywca płaci dostawcy karę, która jest ustalana za zgodą stron i nie może przekroczyć dwukrotności stopy dyskontowej NBU, która obowiązywała w okresie, za który kara jest zapłacona (część 2 art. 343 Kodeksu Cywilnego).

Za zgodą stron w umowie dostawy mogą zostać ustalone inne warunki, na przykład tryb odbioru i wydania towaru, warunki rozliczeń między stronami itp.

W umowie tej, dla owocnej współpracy i uniknięcia nieporozumień w procesie zawierania umowy, pożądane jest, aby strony przewidziały:

- określić specyfikację i charakterystykę każdej jednostki produktu;

- określić datę ważności produktów spożywczych i zalecenia dotyczące ich przechowywania;

- wskazywanie zgodności produktów spożywczych z wymaganiami technicznymi, normami i normami państwowymi;

- zawierać wymóg dostarczenia odpowiednich certyfikatów na wyrób;

- określić wymóg dokładnego, rzetelnego i zrozumiałego dla konsumenta oznakowania towarów;

- wskazać stan fizyczny produktu. Informacja o stanie fizycznym (produkt liofilizowany, głęboko mrożony, skoncentrowany, wędzony, sproszkowany, płynny itp.) musi towarzyszyć nazwie produktu spożywczego ;

- określić listę/ilość składników. Obejmuje wszystkie składniki produktu spożywczego wymienione w porządku malejącym ich ułamka masowego. W niektórych przypadkach w procentach. Niektóre składniki są oznaczone nazwą kategorii, do której należą, po której następuje bezpośrednio ich nazwa lub indeks zgodnie z europejskim systemem numeracji ;

- wskazać znaki specjalne, np. „z GMO”, jeśli udział GMO przekracza 0,9%. „Bez GMO”, w celu potwierdzenia braku GMO , obecności alergenów, instrukcji użytkowania itp.;

- wskazać sposób pakowania produktu, który spełnia warunki techniczne producenta i zabezpiecza go przed uszkodzeniem i zniszczeniem;

- określić na czyje koszt nastąpi pakowanie produktów, załadunek i rozładunek towaru;

- określić miejsce (siedzibę kupującego), gdzie będzie realizowana dostawa;

- uzgodnić harmonogram i warunki dostaw (sformułowane jako załącznik do umowy);

- uzgodnić próbki dokumentacji towarzyszącej.

Wymagania dotyczące oznakowania produktów spożywczych muszą być zgodne z Ustawą Ukrainy 2639-VIII „O informacji dla konsumentów o produktach spożywczych” .

Dostawa partiami i na życzenie

Podczas zawierania umowy na dostawę produktów spożywczych strony ustalają model dostawy. Mogą to być dostawy partiami lub dostawy na żądanie.

W przypadku wyboru dostaw partiami, wszelkie informacje o produktach wchodzących w skład partii, ich cechach ilościowych i jakościowych, termin i częstotliwość takich dostaw są wskazane w umowie.

W przypadku wyboru modelu dostawy zamówienia, dostawa jest poprzedzona sporządzeniem zamówienia przez klienta i wysłaniem go do dostawcy. Zgłoszenie musi również określać cechy ilościowe i jakościowe towarów, które mają być dostarczone, a także termin i warunki dostawy.

W takim przypadku w umowie dostawy należy określić warunki złożenia wniosku przez kupującego, termin dostawy przez dostawcę oraz dołączyć do umowy wzór wniosku, który jest jego integralną częścią.

Strony umowy dostawy

Stronami umowy dostawy są dostawca (sprzedawca) i klient (kupujący).

Dostawcami i nabywcami mogą być osoby prawne oraz osoby fizyczne-przedsiębiorcy, którzy są podmiotami działalności gospodarczej i jako tacy są zarejestrowani w trybie określonym prawem.

Dostawcą w ramach umowy mogą być również osoby prawne - nierezydenci.

DDP / Dostarczone, cło opłacone / Dostawa z zapłatą cła

W przypadkach, gdy mamy do czynienia z zagranicznymi dostawcami, do umowy dostawy mają zastosowanie postanowienia DDP Incoterms 2020 (Delivered Duty Paid).

Postanowienia te przewidują, że dostawca wywiązuje się ze swoich zobowiązań wynikających z umowy handlu zagranicznego, gdy przekazuje kupującemu produkty gotowe do rozładunku w wyznaczonym miejscu oraz do odprawy celnej zarówno w eksporcie, jak i imporcie.

Jednocześnie koszty transportu we wskazane miejsce, wszelkie ewentualne wydatki związane z odprawą celną w obu krajach, tranzytem przez terytorium obcego państwa, opłacenie składów celnych w przypadku opóźnień w rejestracji pokrywa sprzedający. Tylko rozładunek po przybyciu pozostaje w gestii kupującego (chyba że jest on przekazywany przez sprzedawcę w ramach umowy handlu zagranicznego).

Jeśli konieczne jest przekazanie kupującemu odprawy celnej lub zapłaty niektórych podatków w kraju przybycia (ze względu na specyfikę ustawodawstwa lub z innych powodów), należy to odnotować w umowie handlu zagranicznego jako osobną pozycję .

Wszelkie ryzyko do momentu dostarczenia przesyłki do rozładunku kupującemu w wyznaczonym miejscu ponosi sprzedający.

Cena DDP oznacza, że cena umowna (zapisana na fakturze) obejmuje ostateczny koszt produktów, z uwzględnieniem kosztów odprawy celnej, zapłaty wszystkich ceł i podatków, a także koszt dostarczenia produktów do wyznaczony punkt.

Umowa na dostawę związana z zamówieniem rządowym

Stosunki związane z porządkiem państwowym reguluje Ustawa Ukrainy „O dostawach produktów na potrzeby państwa” z dnia 22 grudnia 1995 r. oraz Uchwała Gabinetu Ministrów Ukrainy „O trybie formułowania i składania zamówień państwowych na dostawy wyrobów dla potrzeb i kontroli państwa" wydanych na podstawie ich realizacji" z dnia 29 lutego 1996 r. Odbiorcami państwowymi, zgodnie z ustawą, są ministerstwa, inne centralne organy państwowej władzy wykonawczej Ukrainy, rząd Republiki Autonomicznej krymskiej, regionalnej, kijowskiej i miejskiej administracji państwowej, organizacji i instytucji państwowych upoważnionych przez Gabinet Ministrów Ukrainy do zawierania umów państwowych z wykonawcami zamówień państwowych. Klienci państwowi mają prawo, na podstawie umowy, przekazać część swoich funkcji odpowiednim przedsiębiorstwom, instytucjom i organizacjom na warunkach określonych przez Gabinet Ministrów Ukrainy.

Z kolei wykonawcami zamówienia państwowego są podmioty gospodarcze Ukrainy wszystkich form własności, które wytwarzają i dostarczają produkty na potrzeby państwa zgodnie z warunkami zawartej umowy państwowej.

Klienci państwowi, w oparciu o interesy państwa, zawierają umowę państwową (umową) z wykonawcami zamówienia państwowego, niezależnie ustalając jego warunki, z wyjątkiem tych wynikających z zamówienia państwowego lub przewidzianych przez obowiązujące prawo.

Dla wykonawców zamówienia państwowego opartego w całości lub w części na majątku państwowym (przedsiębiorstwa, instytucje i organizacje państwowe, spółki akcyjne, których kapitał zakładowy należy do państwa, przedsiębiorstwa dzierżawione na podstawie majątku państwowego), jako jak również dla podmiotów działalności gospodarczej Ukrainy wszelkich form własności - monopolistów na właściwym rynku produktów, zamówienia państwowe na dostawę produktów są obowiązkowe, jeżeli wykonanie zamówienia państwowego nie powoduje strat dla określonych wykonawców stan porządku.

W przypadku nieuzasadnionej odmowy przez takiego wykonawcę zawarcia umowy państwowej, jeżeli istnieją techniczne możliwości jej wykonania, wykonawca zapłaci klientowi państwowemu grzywnę w wysokości wartości umowy państwowej.

Spory powstałe między klientem państwowym a wykonawcą zamówienia państwowego w trakcie zawierania umowy, wprowadzania do niej zmian w trakcie realizacji, a także dotyczące odszkodowania za szkody, są rozpatrywane przez sądy gospodarcze zgodnie z obowiązującym ustawodawstwem Ukraina.

Ви можете скласти та завантажити шаблон договору на поставку за посиланням , або ж скористатися розширеним функціоналом системи в частині ведення реєстру контрагентів, згенерувати договір, акт, рахунок, заповнений даними а також підписати кваліфікованим електронно-цифровим підписом.

Договір поставки є одним з різновидів договору купівлі-продажу і аналогічний йому за формою, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Укладання цього договору вбачається надзвичайно зручним як для юридичних осіб, так і для фізичних осіб-підприємців та часто використовується в підприємницькій діяльності.

Поняття договору поставки та особливості його застосування

Договір поставки — один з найбільш широко застосовуваних у підприємницькій діяльності договорів. Виділення договору поставки як окремого виду договору купівлі-продажу було продиктовано необхідністю визначення специфіки зазначених правовідносин, що вимагають більш детального регулювання.

Згідно наведеної у ЦК класифікації договорів це не самостійний тип договору, а вид договору купівлі-продажу. Як і договір купівлі-продажу, він спрямований на відплатне перенесення права власності (іншого речового права) від продавця (постачальника) на покупця.

До договору поставки застосовуються усі положення ст. 655 Цивільного Кодексу України – (надалі – ЦКУ) про договір купівлі-продажу.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов´язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов´язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов´язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму ( ч. 1 ст. 712 ЦКУ ).

Основною і визначальною ознакою договору поставки є перехід майна (харчових продуктів) у власність покупця.

Відповідно до п. 92 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» визначено: харчовий продукт — речовина або продукт (неперероблений, частково перероблений або перероблений), призначені для споживання людиною. До харчових продуктів належать напої (в тому числі вода питна), жувальна гумка та будь-яка інша речовина, що спеціально включена до харчового продукту під час виробництва, підготовки або обробки. При цьому законом до складу харчових продуктів не включаються живі тварини, а також рослини до збору врожаю.

Договір поставки, як правило, має одноразовий характер і укладається переважно на те майно, що в наявності і підготовлене для відчуження. При цьому продавцеві сплачується вартість відчужуваного майна лише у грошовому вираженні. Оплата придбаного майна має здійснюватися у національній валюті України, за винятком випадків, передбачених законом (ст. 524 ЦКУ ).

Договором поставки визнається договір, по якому товар має придбатися для використання в підприємницькій діяльності (для промислової переробки і споживання, для наступного продажу й іншої професійної діяльності), або для іншої діяльності, не зв´язаної з особистим, домашнім, сімейним використанням товару (поставки в мобілізаційні ресурси, армію, дитячому саду чи ін.). З мети покупки випливає, що і друга сторона договору — покупець — частіше всього є підприємцем.

У практиці під цілями, не зв´язаними з особистим використанням, розуміється також придбання покупцем товарів для забезпечення його діяльності як організації чи громадянина-підприємця (оргтехніки, офісних меблів, транспортних засобів, матеріалів для ремонтних робіт і т.д.). Ціль покупки може випливати з характеру товару, суті договору, передбачатися в самому договорі.

Предмет договору

Предметом договору поставки може бути товар, який є в продавця на момент укладання договору або буде створений (придбаний, отриманий) продавцем у майбутньому (ст. 656 ЦКУ ). Це може бути товар, визначений як родовими, так і індивідуальними ознаками.

Предмет поставки визначається шляхом відображення в договорі найменування, кількості та асортименту (номенклатури) товару.

Форма договору поставки

Договір поставки укладається у письмовій формі, так як до нього застосовуються положення про договір купівлі-продажу. Даний вид договору не передбачає обов'язковому нотаріальному засвідченню згідно цивільного та господарського законодавства України.

Істотні умови договору

При укладанні договору поставки сторони зобов'язані узгодити його істотні умови (ч. 3 ст. 180 Господарського Кодексу України):

Ціна договору

Згідно ст. 632 ЦКУ ціна договору встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладання договору допускається тільки у випадках та на умовах, установлених договором або законом. Після виконання договору зміна ціни його не допускається.

Визначаючи ціну договору, слід враховувати те, чи буде договір поставлятися на регулярній основі, чи це буде разова поставка. Ціна може бути зазначена як у самому договорі, так і у документах зі специфікаціями товарів. За загальним правилом у договорі зазначається специфікація товару та вказується ціна за його одиницю у випадку разової поставки.

У випадках коли здійснюються регулярні поставки, зручніше вказувати ціну товару у актах прийому-передачі та інших документах, що є невід'ємними частинами договору. Про такий спосіб визначення ціни слід зазначити у тексті основного договору.

Ціна договору в іноземній валюті

За загальним правилом та законодавством України національна валюта України є єдиним законним платіжним засобом на території України, однак заборона на встановлення ціни за товар в інвалютному еквіваленті відсутня (ст. 524 , 533 ЦКУ).

Тому у випадку необхідності встановити ціну договору у іноземному еквіваленті бажано скористатися наступним алгоритмом:

1) встановити ціну договору в національній валюті України і зазначити її еквівалент в іноземній валюті за курсом на дату укладення договору;

2) зазначити в договорі можливість перегляду ціни в разі зміни валютного курсу та необхідності перерахунку покупцем суми на дату платежу.

Умови оплати товару

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦКУ покупець зобов'язаний оплатити товар після його приймання або отримання товаро-супровідних документів. Крім того, сторони можуть передбачити в договорі й інші способи оплати товару, зокрема передоплату, розстрочення або відстрочення платежу. Кожен із цих способів оплати має свої особливості.

• Передоплата. Якщо обрано такий спосіб оплати, то бажано у договорі зазначити відповідальність за несвоєчасне виконання своїх обов'язків постачальником. Адже у разі нездійснення поставки можуть виникнути складності із поверненням сплаченої оплати за неотриманий товар. В такому випадку слід передбачити умову про нарахування процентів за користування чужими коштами , у разі порушення постачальником строків поставки, від дня прострочення до моменту фактичного здійснення поставки.
• Розстрочення платежу. У договорі необхідно прописати порядок, строки та розміри платежів ( ч. 1 ст. 695 ЦКУ ). При цьому можна скласти графік платежів, який буде невід'ємною частиною договору.
• Відстрочення оплати. В цьому випадку слід чітко прописувати строк, на який надається відстрочення та проценти, що нараховуються по ньому. Також слід зазначити додаткові проценти, що нараховуватимуться у разі несплати після закінчення терміну відстрочення оплати.

Строк укладення договору та поставки

Строк дії договору визначається сторонами договору. Важливо відокремити в договорі строки дії самого договору та строки здійснення поставки.

Договір поставки може бути укладений як на рік, так і на більш тривалий строк ( ст. 267 ГК ).

Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.

У разі якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило, - місяць.

Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо).

Строки поставки продукції можуть бути пов'язані не тільки з чітко встановленими датами, а й з певними діями покупця, наприклад, з попередньою оплатою, перерахуванням авансу, одержанням повідомлення з банку про надходження акредитива тощо. Такі умови повинні бути відображені в тексті договору поставки.

Порядок приймання-передачі товару

У договорі поставки слід зазначити порядок приймання-передачі товару сторонами. Особливо слід приділити увагу положенням про врегулювання питань поставки неякісного товару чи некомплектного.

Зазвичай, до основного договору додається зразок акту приймання-передачі товару, який використовується для цих цілей та є невід'ємною частиною договору.

У разі отримання товарів неналежної якості рекомендується зробити відповідну позначку у акті прийманні-передачі, та після цього направити відповідну претензію постачальнику.

Постачальник зобов'язаний за свій рахунок усунути дефекти товарів, замінити їх чи здійснити поставку відсутніх у акті товарів.

Відповідальність сторін

У договорі поставки можна передбачити відповідальність у вигляді штрафу.

Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, то згідно із ч. 4 ст. 231 ГК вони застосовуються в розмірі, установленому договором. Розмір штрафу можна встановити за угодою сторін – у фіксованій сумі або у відсотках до суми невиконаної частини зобов'язання (наприклад, у розмірі 20 % суми заборгованості) ( ч. 4 ст. 231 ГК ).

Згідно із ч. 6 ст. 231 ГК штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань установлюються у відсотках, розмір яких визначається виходячи з облікової ставки НБУ за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. А от за прострочення платежу покупець сплачує на користь постачальника пеню, яка встановлена за узгодженням сторін і не може перевищувати подвійної дисконтної ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня (ч. 2 ст. 343 ГК).

За угодою сторін у договорі поставки можуть бути встановлені й інші умови, наприклад порядок приймання-передачі товару, умови розрахунків між сторонами і т. д.

У цьому договорі сторонам для плідної співпраці та уникнення розбіжностей у процесі укладення договору бажано передбачити наступне:

- зазначити специфікацію та характеристики кожної одиниці товару;

- зазначити строк придатності харчових товарів та рекомендації щодо їх зберігання;

- зазначити відповідність харчових товарів технічним вимогам, державним стандартам і нормам;

- передбачити вимогу надання відповідних сертифікатів на товар;

- зазначити вимогу щодо точного, достовірного та зрозумілого для споживача маркування товарів;

- зазначити фізичний стан продукту. Інформація про фізичний стан (продукт сублімованої сушки, швидкозаморожений, концентрований, копчений, порошкоподібний, рідкий тощо) має супроводжувати назву харчового продукту ;

- зазначити перелік/кількість інгредієнтів. Включає всі інгредієнти харчового продукту, які вказуються в порядку зменшення їхньої масової частки. У деяких випадках — у відсотках. Певні інгредієнти позначаються назвою категорії, до якої вони належать, одразу після якої зазначається їхня назва або індекс відповідно до європейської цифрової системи ;

- зазначити особливі позначки, такі як «з ГМО», якщо частка ГМО перевищує 0,9%. «Без ГМО», за підтвердження відсутності ГМО , Наявність алергенів, шнструкцію з використання тощо;

- зазначити спосіб пакування продукції, який відповідає технічним умовам виробника та захищає його від пошкодження та знищення;

- визначити за чий рахунок здійснюватиметься пакування продукції, завантаження-вивантаження товару;

- зазначити місце (об'єкт покупця) куди буде здійснюватися поставка;

- узгодити графік та терміни поставок (оформлюються додатком до договору);

- узгодити зразки товаросупровідної документації.

Вимоги щодо маркування харчових продуктів повинні відповідати Закону України 2639-VIII «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів» .

Поставка партіями та по заявці

Під час укладення договору поставки харчових продуктів сторони визначаються із моделлю поставок. Це можуть бути поставки партіями чи поставки по заявці.

У випадку обрання поставок партіями, у договорі зазначається уся інформація про продукти, що входять до партії, їх кількісні та якісні характеристики, вказується дата та періодичність таких поставок.

Якщо обрано модель поставок по заявці, то в такому випадку поставці передує складання замовником заявки та надсилання її постачальнику. У заявці повинно також бути вказано кількісні та якісні характеристики товару, яких необхідно поставити, а також дату та умови поставки.

В такому випадку у договорі поставки необхідно зазначити терміни подання заявки покупцем, строк виконання поставки постачальником за додати зразок заявки до складу договору, який є його невід'ємною частиною.

Сторони за договором поставки

Сторонами договору поставки виступають постачальник (продавець) і замовник (покупець).

Постачальниками і покупцями можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці, які є суб'єктами господарської діяльності, та зареєстровані як такі у встановленому законом порядку.

Постачальником за договором можуть бути також юридичні особи – нерезиденти.

DDP / Delivered Duty Paid / Постачання з оплатою мит

У випадках коли маємо справу із закордонними постачальниками, то до договору поставки застосовуються положення DDP Incoterms 2020 (Delivered Duty Paid).

Ці положення передбачають, що постачальник виконує свої зобов'язання за зовнішньоторговельним контрактом, коли передає покупцеві продукцію готову до вивантаження у призначеному пункті і оформлення в митниці як при вивезенні, так і при ввезенні.

При цьому вартість транспортування до призначеного місця, всі можливі витрати, пов'язані з проходженням митниці в обох країнах, транзитом через територію іноземної держави, оплата митних складів у разі затримок оформлення оплачується продавцем. Тільки розвантаження при прибуття залишається обов'язком покупця (якщо і вона не перекладена продавця в рамках зовнішньоторговельного договору).

При необхідності перекласти і митне оформлення чи оплату деяких податків у країні прибуття на покупця (через особливості законодавства чи з інших причин) слід зазначити це у зовнішньоторговельний контракт окремим пунктом.

Усі ризики до моменту передачі товарної партії для розвантаження покупцю в призначеному пункті несе продавець.

Ціна DDP означає, що договірна (прописана в рахунку-фактурі) ціна включає кінцеву вартість продукції з урахуванням витрат на митне очищення, сплату всіх мит і податків, а також витрати на доставку продукції в призначений пункт.

Договір постачання, пов'язаний із державним замовленням

Відносини, пов´язані з державним замовленням регулюються Законом України «Про поставки продукції для державних потреб» від 22 грудня 1995 р. і виданою на його підставі Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок формування і розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням» від 29 лютого 1996 р. Державними замовниками, згідно з Законом, є міністерства, інші центральні органи державної виконавчої влади України, уряд Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, державні організації і установи, уповноважені Кабінетом Міністрів України укладати державні контракти з виконавцями державного замовлення. Державні замовники мають право на договірній підставі делегувати частину своїх функцій відповідним підприємствам, установам і організаціям на умовах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

У свою чергу виконавці державного замовлення — це суб´єкти господарської діяльності України всіх форм власності, які виготовляють і постачають продукцію для державних потреб відповідно до умов укладеного державного контракту.

Державні замовники, виходячи з інтересів держави, укладають з виконавцями державного замовлення державний контракт (договір), самостійно визначаючи його умови, крім тих, які витікають з державного замовлення або передбачені чинним законодавством.

Для виконавців державного замовлення, заснованих повністю або частково на державній власності (державних підприємств, установ і організацій, акціонерних товариств, в статутному фонді яких контрольний пакет акцій належить державі, орендних підприємств, заснованих на державній власності), а також для суб´єктів господарської діяльності України всіх форм власності - монополістів на відповідному ринку продукції, державні замовлення на постачання продукції є обов´язковими, якщо виконання державного замовлення не завдає збитків вказаним виконавцям державного замовлення.

У разі необґрунтованої відмови такого виконавця від укладення державного контракту, при наявності технічних можливостей його виконання, виконавець сплачує державному замовнику штраф в розмірі вартості державного контракту.

Спори, що виникають між державним замовником і виконавцем державного замовлення при укладенні контракту, внесенні змін до нього в процесі виконання, а також по відшкодуванню нанесених збитків, розглядаються господарськими судами відповідно до чинного законодавства України.

Ви можете скласти та завантажити шаблон договору на поставку за посиланням , або ж скористатися розширеним функціоналом системи в частині ведення реєстру контрагентів, згенерувати договір, акт, рахунок, заповнений даними а також підписати кваліфікованим електронно-цифровим підписом.