Особливості укладення договору поставки харчових товарів (в тарі, партіями, по заявках) + шаблон договору поставки харчових продуктів
-2.png)
Договір поставки є одним з різновидів договору купівлі-продажу і аналогічний йому за формою, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Укладання цього договору вбачається надзвичайно зручним як для юридичних осіб, так і для фізичних осіб-підприємців та часто використовується в підприємницькій діяльності.
Поняття договору поставки та особливості його застосування
Договір поставки — один з найбільш широко застосовуваних у підприємницькій діяльності договорів. Виділення договору поставки як окремого виду договору купівлі-продажу було продиктовано необхідністю визначення специфіки зазначених правовідносин, що вимагають більш детального регулювання.
Згідно наведеної у ЦК класифікації договорів це не самостійний тип договору, а вид договору купівлі-продажу. Як і договір купівлі-продажу, він спрямований на відплатне перенесення права власності (іншого речового права) від продавця (постачальника) на покупця.
До договору поставки застосовуються усі положення ст. 655 Цивільного Кодексу України – (надалі – ЦКУ) про договір купівлі-продажу.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов´язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов´язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов´язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 ЦКУ).
Основною і визначальною ознакою договору поставки є перехід майна (харчових продуктів) у власність покупця.
Відповідно до п. 92 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» визначено: харчовий продукт — речовина або продукт (неперероблений, частково перероблений або перероблений), призначені для споживання людиною. До харчових продуктів належать напої (в тому числі вода питна), жувальна гумка та будь-яка інша речовина, що спеціально включена до харчового продукту під час виробництва, підготовки або обробки. При цьому законом до складу харчових продуктів не включаються живі тварини, а також рослини до збору врожаю.
Договір поставки, як правило, має одноразовий характер і укладається переважно на те майно, що в наявності і підготовлене для відчуження. При цьому продавцеві сплачується вартість відчужуваного майна лише у грошовому вираженні. Оплата придбаного майна має здійснюватися у національній валюті України, за винятком випадків, передбачених законом (ст. 524 ЦКУ).
Договором поставки визнається договір, по якому товар має придбатися для використання в підприємницькій діяльності (для промислової переробки і споживання, для наступного продажу й іншої професійної діяльності), або для іншої діяльності, не зв´язаної з особистим, домашнім, сімейним використанням товару (поставки в мобілізаційні ресурси, армію, дитячому саду чи ін.). З мети покупки випливає, що і друга сторона договору — покупець — частіше всього є підприємцем.
У практиці під цілями, не зв´язаними з особистим використанням, розуміється також придбання покупцем товарів для забезпечення його діяльності як організації чи громадянина-підприємця (оргтехніки, офісних меблів, транспортних засобів, матеріалів для ремонтних робіт і т.д.). Ціль покупки може випливати з характеру товару, суті договору, передбачатися в самому договорі.
Предмет договору
Предметом договору поставки може бути товар, який є в продавця на момент укладання договору або буде створений (придбаний, отриманий) продавцем у майбутньому (ст. 656 ЦКУ). Це може бути товар, визначений як родовими, так і індивідуальними ознаками.
Предмет поставки визначається шляхом відображення в договорі найменування, кількості та асортименту (номенклатури) товару.
Форма договору поставки
Договір поставки укладається у письмовій формі, так як до нього застосовуються положення про договір купівлі-продажу. Даний вид договору не передбачає обов’язковому нотаріальному засвідченню згідно цивільного та господарського законодавства України.
Істотні умови договору
При укладанні договору поставки сторони зобов'язані узгодити його істотні умови (ч. 3 ст. 180 Господарського Кодексу України):
Ціна договору
Згідно ст. 632 ЦКУ ціна договору встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладання договору допускається тільки у випадках та на умовах, установлених договором або законом. Після виконання договору зміна ціни його не допускається.
Визначаючи ціну договору, слід враховувати те, чи буде договір поставлятися на регулярній основі, чи це буде разова поставка. Ціна може бути зазначена як у самому договорі, так і у документах зі специфікаціями товарів. За загальним правилом у договорі зазначається специфікація товару та вказується ціна за його одиницю у випадку разової поставки.
У випадках коли здійснюються регулярні поставки, зручніше вказувати ціну товару у актах прийому-передачі та інших документах, що є невід’ємними частинами договору. Про такий спосіб визначення ціни слід зазначити у тексті основного договору.
Ціна договору в іноземній валюті
За загальним правилом та законодавством України національна валюта України є єдиним законним платіжним засобом на території України, однак заборона на встановлення ціни за товар в інвалютному еквіваленті відсутня (ст. 524, 533 ЦКУ).
Тому у випадку необхідності встановити ціну договору у іноземному еквіваленті бажано скористатися наступним алгоритмом:
1) встановити ціну договору в національній валюті України і зазначити її еквівалент в іноземній валюті за курсом на дату укладення договору;
2) зазначити в договорі можливість перегляду ціни в разі зміни валютного курсу та необхідності перерахунку покупцем суми на дату платежу.
Умови оплати товару
Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦКУ покупець зобов'язаний оплатити товар після його приймання або отримання товаро-супровідних документів. Крім того, сторони можуть передбачити в договорі й інші способи оплати товару, зокрема передоплату, розстрочення або відстрочення платежу. Кожен із цих способів оплати має свої особливості.
- Передоплата. Якщо обрано такий спосіб оплати, то бажано у договорі зазначити відповідальність за несвоєчасне виконання своїх обов’язків постачальником. Адже у разі нездійснення поставки можуть виникнути складності із поверненням сплаченої оплати за неотриманий товар. В такому випадку слід передбачити умову про нарахування процентів за користування чужими коштами, у разі порушення постачальником строків поставки, від дня прострочення до моменту фактичного здійснення поставки.
- Розстрочення платежу. У договорі необхідно прописати порядок, строки та розміри платежів (ч. 1 ст. 695 ЦКУ). При цьому можна скласти графік платежів, який буде невід'ємною частиною договору.
- Відстрочення оплати. В цьому випадку слід чітко прописувати строк, на який надається відстрочення та проценти, що нараховуються по ньому. Також слід зазначити додаткові проценти, що нараховуватимуться у разі несплати після закінчення терміну відстрочення оплати.
Строк укладення договору та поставки
Строк дії договору визначається сторонами договору. Важливо відокремити в договорі строки дії самого договору та строки здійснення поставки.
Договір поставки може бути укладений як на рік, так і на більш тривалий строк (ст. 267 ГК).
Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.
У разі якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило, - місяць.
Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо).
Строки поставки продукції можуть бути пов’язані не тільки з чітко встановленими датами, а й з певними діями покупця, наприклад, з попередньою оплатою, перерахуванням авансу, одержанням повідомлення з банку про надходження акредитива тощо. Такі умови повинні бути відображені в тексті договору поставки.
Порядок приймання-передачі товару
У договорі поставки слід зазначити порядок приймання-передачі товару сторонами. Особливо слід приділити увагу положенням про врегулювання питань поставки неякісного товару чи некомплектного.
Зазвичай, до основного договору додається зразок акту приймання-передачі товару, який використовується для цих цілей та є невід’ємною частиною договору.
У разі отримання товарів неналежної якості рекомендується зробити відповідну позначку у акті прийманні-передачі, та після цього направити відповідну претензію постачальнику.
Постачальник зобов’язаний за свій рахунок усунути дефекти товарів, замінити їх чи здійснити поставку відсутніх у акті товарів.
Відповідальність сторін
У договорі поставки можна передбачити відповідальність у вигляді штрафу.
Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, то згідно із ч. 4 ст. 231 ГК вони застосовуються в розмірі, установленому договором. Розмір штрафу можна встановити за угодою сторін – у фіксованій сумі або у відсотках до суми невиконаної частини зобов'язання (наприклад, у розмірі 20 % суми заборгованості) (ч. 4 ст. 231 ГК).
Згідно із ч. 6 ст. 231 ГК штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань установлюються у відсотках, розмір яких визначається виходячи з облікової ставки НБУ за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. А от за прострочення платежу покупець сплачує на користь постачальника пеню, яка встановлена за узгодженням сторін і не може перевищувати подвійної дисконтної ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня (ч. 2 ст. 343 ГК).
За угодою сторін у договорі поставки можуть бути встановлені й інші умови, наприклад порядок приймання-передачі товару, умови розрахунків між сторонами і т. д.
У цьому договорі сторонам для плідної співпраці та уникнення розбіжностей у процесі укладення договору бажано передбачити наступне:
- зазначити специфікацію та характеристики кожної одиниці товару;
- зазначити строк придатності харчових товарів та рекомендації щодо їх зберігання;
- зазначити відповідність харчових товарів технічним вимогам, державним стандартам і нормам;
- передбачити вимогу надання відповідних сертифікатів на товар;
- зазначити вимогу щодо точного, достовірного та зрозумілого для споживача маркування товарів;
- зазначити фізичний стан продукту. Інформація про фізичний стан (продукт сублімованої сушки, швидкозаморожений, концентрований, копчений, порошкоподібний, рідкий тощо) має супроводжувати назву харчового продукту;
- зазначити перелік/кількість інгредієнтів. Включає всі інгредієнти харчового продукту, які вказуються в порядку зменшення їхньої масової частки. У деяких випадках — у відсотках. Певні інгредієнти позначаються назвою категорії, до якої вони належать, одразу після якої зазначається їхня назва або індекс відповідно до європейської цифрової системи;
- зазначити особливі позначки, такі як «з ГМО», якщо частка ГМО перевищує 0,9%. «Без ГМО», за підтвердження відсутності ГМО, Наявність алергенів, шнструкцію з використання тощо;
- зазначити спосіб пакування продукції, який відповідає технічним умовам виробника та захищає його від пошкодження та знищення;
- визначити за чий рахунок здійснюватиметься пакування продукції, завантаження-вивантаження товару;
- зазначити місце (об’єкт покупця) куди буде здійснюватися поставка;
- узгодити графік та терміни поставок (оформлюються додатком до договору);
- узгодити зразки товаросупровідної документації.
Вимоги щодо маркування харчових продуктів повинні відповідати Закону України 2639-VIII «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів».
Поставка партіями та по заявці
Під час укладення договору поставки харчових продуктів сторони визначаються із моделлю поставок. Це можуть бути поставки партіями чи поставки по заявці.
У випадку обрання поставок партіями, у договорі зазначається уся інформація про продукти, що входять до партії, їх кількісні та якісні характеристики, вказується дата та періодичність таких поставок.
Якщо обрано модель поставок по заявці, то в такому випадку поставці передує складання замовником заявки та надсилання її постачальнику. У заявці повинно також бути вказано кількісні та якісні характеристики товару, яких необхідно поставити, а також дату та умови поставки.
В такому випадку у договорі поставки необхідно зазначити терміни подання заявки покупцем, строк виконання поставки постачальником та додати зразок заявки до складу договору, який є його невід’ємною частиною.
Сторони за договором поставки
Сторонами договору поставки виступають постачальник (продавець) і замовник (покупець).
Постачальниками і покупцями можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці, які є суб’єктами господарської діяльності, та зареєстровані як такі у встановленому законом порядку.
Постачальником за договором можуть бути також юридичні особи – нерезиденти.
DDP / Delivered Duty Paid / Постачання з оплатою мит
У випадках коли маємо справу із закордонними постачальниками, то до договору поставки застосовуються положення DDP Incoterms 2020 (Delivered Duty Paid).
Ці положення передбачають, що постачальник виконує свої зобов'язання за зовнішньоторговельним контрактом, коли передає покупцеві продукцію готову до вивантаження у призначеному пункті і оформлення в митниці як при вивезенні, так і при ввезенні.
При цьому вартість транспортування до призначеного місця, всі можливі витрати, пов'язані з проходженням митниці в обох країнах, транзитом через територію іноземної держави, оплата митних складів у разі затримок оформлення оплачується продавцем. Тільки розвантаження при прибуття залишається обов'язком покупця (якщо і вона не перекладена продавця в рамках зовнішньоторговельного договору).
При необхідності перекласти і митне оформлення чи оплату деяких податків у країні прибуття на покупця (через особливості законодавства чи з інших причин) слід зазначити це у зовнішньоторговельний контракт окремим пунктом.
Усі ризики до моменту передачі товарної партії для розвантаження покупцю в призначеному пункті несе продавець.
Ціна DDP означає, що договірна (прописана в рахунку-фактурі) ціна включає кінцеву вартість продукції з урахуванням витрат на митне очищення, сплату всіх мит і податків, а також витрати на доставку продукції в призначений пункт.
Договір постачання, пов’язаний із державним замовленням
Відносини, пов´язані з державним замовленням регулюються Законом України «Про поставки продукції для державних потреб» від 22 грудня 1995 р. і виданою на його підставі Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок формування і розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням» від 29 лютого 1996 р. Державними замовниками, згідно з Законом, є міністерства, інші центральні органи державної виконавчої влади України, уряд Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, державні організації і установи, уповноважені Кабінетом Міністрів України укладати державні контракти з виконавцями державного замовлення. Державні замовники мають право на договірній підставі делегувати частину своїх функцій відповідним підприємствам, установам і організаціям на умовах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
У свою чергу виконавці державного замовлення — це суб´єкти господарської діяльності України всіх форм власності, які виготовляють і постачають продукцію для державних потреб відповідно до умов укладеного державного контракту.
Державні замовники, виходячи з інтересів держави, укладають з виконавцями державного замовлення державний контракт (договір), самостійно визначаючи його умови, крім тих, які витікають з державного замовлення або передбачені чинним законодавством.
Для виконавців державного замовлення, заснованих повністю або частково на державній власності (державних підприємств, установ і організацій, акціонерних товариств, в статутному фонді яких контрольний пакет акцій належить державі, орендних підприємств, заснованих на державній власності), а також для суб´єктів господарської діяльності України всіх форм власності - монополістів на відповідному ринку продукції, державні замовлення на постачання продукції є обов´язковими, якщо виконання державного замовлення не завдає збитків вказаним виконавцям державного замовлення.
У разі необґрунтованої відмови такого виконавця від укладення державного контракту, при наявності технічних можливостей його виконання, виконавець сплачує державному замовнику штраф в розмірі вартості державного контракту.
Спори, що виникають між державним замовником і виконавцем державного замовлення при укладенні контракту, внесенні змін до нього в процесі виконання, а також по відшкодуванню нанесених збитків, розглядаються господарськими судами відповідно до чинного законодавства України.
Ви можете скласти та завантажити шаблон договору на поставку за посиланням, або ж скористатися розширеним функціоналом системи в частині ведення реєстру контрагентів, згенерувати договір, акт, рахунок, заповнений даними а також підписати кваліфікованим електронно-цифровим підписом.
Договір поставки є одним з різновидів договору купівлі-продажу і аналогічний йому за формою, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Укладання цього договору вбачається надзвичайно зручним як для юридичних осіб, так і для фізичних осіб-підприємців та часто використовується в підприємницькій діяльності.
Поняття договору поставки та особливості його застосування
Договір поставки — один з найбільш широко застосовуваних у підприємницькій діяльності договорів. Виділення договору поставки як окремого виду договору купівлі-продажу було продиктовано необхідністю визначення специфіки зазначених правовідносин, що вимагають більш детального регулювання.
Згідно наведеної у ЦК класифікації договорів це не самостійний тип договору, а вид договору купівлі-продажу. Як і договір купівлі-продажу, він спрямований на відплатне перенесення права власності (іншого речового права) від продавця (постачальника) на покупця.
До договору поставки застосовуються усі положення ст. 655 Цивільного Кодексу України – (надалі – ЦКУ) про договір купівлі-продажу.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов´язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов´язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов´язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 ЦКУ).
Основною і визначальною ознакою договору поставки є перехід майна (харчових продуктів) у власність покупця.
Відповідно до п. 92 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» визначено: харчовий продукт — речовина або продукт (неперероблений, частково перероблений або перероблений), призначені для споживання людиною. До харчових продуктів належать напої (в тому числі вода питна), жувальна гумка та будь-яка інша речовина, що спеціально включена до харчового продукту під час виробництва, підготовки або обробки. При цьому законом до складу харчових продуктів не включаються живі тварини, а також рослини до збору врожаю.
Договір поставки, як правило, має одноразовий характер і укладається переважно на те майно, що в наявності і підготовлене для відчуження. При цьому продавцеві сплачується вартість відчужуваного майна лише у грошовому вираженні. Оплата придбаного майна має здійснюватися у національній валюті України, за винятком випадків, передбачених законом (ст. 524 ЦКУ).
Договором поставки визнається договір, по якому товар має придбатися для використання в підприємницькій діяльності (для промислової переробки і споживання, для наступного продажу й іншої професійної діяльності), або для іншої діяльності, не зв´язаної з особистим, домашнім, сімейним використанням товару (поставки в мобілізаційні ресурси, армію, дитячому саду чи ін.). З мети покупки випливає, що і друга сторона договору — покупець — частіше всього є підприємцем.
У практиці під цілями, не зв´язаними з особистим використанням, розуміється також придбання покупцем товарів для забезпечення його діяльності як організації чи громадянина-підприємця (оргтехніки, офісних меблів, транспортних засобів, матеріалів для ремонтних робіт і т.д.). Ціль покупки може випливати з характеру товару, суті договору, передбачатися в самому договорі.
Предмет договору
Предметом договору поставки може бути товар, який є в продавця на момент укладання договору або буде створений (придбаний, отриманий) продавцем у майбутньому (ст. 656 ЦКУ). Це може бути товар, визначений як родовими, так і індивідуальними ознаками.
Предмет поставки визначається шляхом відображення в договорі найменування, кількості та асортименту (номенклатури) товару.
Форма договору поставки
Договір поставки укладається у письмовій формі, так як до нього застосовуються положення про договір купівлі-продажу. Даний вид договору не передбачає обов’язковому нотаріальному засвідченню згідно цивільного та господарського законодавства України.
Істотні умови договору
При укладанні договору поставки сторони зобов'язані узгодити його істотні умови (ч. 3 ст. 180 Господарського Кодексу України):
Ціна договору
Згідно ст. 632 ЦКУ ціна договору встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладання договору допускається тільки у випадках та на умовах, установлених договором або законом. Після виконання договору зміна ціни його не допускається.
Визначаючи ціну договору, слід враховувати те, чи буде договір поставлятися на регулярній основі, чи це буде разова поставка. Ціна може бути зазначена як у самому договорі, так і у документах зі специфікаціями товарів. За загальним правилом у договорі зазначається специфікація товару та вказується ціна за його одиницю у випадку разової поставки.
У випадках коли здійснюються регулярні поставки, зручніше вказувати ціну товару у актах прийому-передачі та інших документах, що є невід’ємними частинами договору. Про такий спосіб визначення ціни слід зазначити у тексті основного договору.
Ціна договору в іноземній валюті
За загальним правилом та законодавством України національна валюта України є єдиним законним платіжним засобом на території України, однак заборона на встановлення ціни за товар в інвалютному еквіваленті відсутня (ст. 524, 533 ЦКУ).
Тому у випадку необхідності встановити ціну договору у іноземному еквіваленті бажано скористатися наступним алгоритмом:
1) встановити ціну договору в національній валюті України і зазначити її еквівалент в іноземній валюті за курсом на дату укладення договору;
2) зазначити в договорі можливість перегляду ціни в разі зміни валютного курсу та необхідності перерахунку покупцем суми на дату платежу.
Умови оплати товару
Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦКУ покупець зобов'язаний оплатити товар після його приймання або отримання товаро-супровідних документів. Крім того, сторони можуть передбачити в договорі й інші способи оплати товару, зокрема передоплату, розстрочення або відстрочення платежу. Кожен із цих способів оплати має свої особливості.
- Передоплата. Якщо обрано такий спосіб оплати, то бажано у договорі зазначити відповідальність за несвоєчасне виконання своїх обов’язків постачальником. Адже у разі нездійснення поставки можуть виникнути складності із поверненням сплаченої оплати за неотриманий товар. В такому випадку слід передбачити умову про нарахування процентів за користування чужими коштами, у разі порушення постачальником строків поставки, від дня прострочення до моменту фактичного здійснення поставки.
- Розстрочення платежу. У договорі необхідно прописати порядок, строки та розміри платежів (ч. 1 ст. 695 ЦКУ). При цьому можна скласти графік платежів, який буде невід'ємною частиною договору.
- Відстрочення оплати. В цьому випадку слід чітко прописувати строк, на який надається відстрочення та проценти, що нараховуються по ньому. Також слід зазначити додаткові проценти, що нараховуватимуться у разі несплати після закінчення терміну відстрочення оплати.
Строк укладення договору та поставки
Строк дії договору визначається сторонами договору. Важливо відокремити в договорі строки дії самого договору та строки здійснення поставки.
Договір поставки може бути укладений як на рік, так і на більш тривалий строк (ст. 267 ГК).
Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.
У разі якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило, - місяць.
Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо).
Строки поставки продукції можуть бути пов’язані не тільки з чітко встановленими датами, а й з певними діями покупця, наприклад, з попередньою оплатою, перерахуванням авансу, одержанням повідомлення з банку про надходження акредитива тощо. Такі умови повинні бути відображені в тексті договору поставки.
Порядок приймання-передачі товару
У договорі поставки слід зазначити порядок приймання-передачі товару сторонами. Особливо слід приділити увагу положенням про врегулювання питань поставки неякісного товару чи некомплектного.
Зазвичай, до основного договору додається зразок акту приймання-передачі товару, який використовується для цих цілей та є невід’ємною частиною договору.
У разі отримання товарів неналежної якості рекомендується зробити відповідну позначку у акті прийманні-передачі, та після цього направити відповідну претензію постачальнику.
Постачальник зобов’язаний за свій рахунок усунути дефекти товарів, замінити їх чи здійснити поставку відсутніх у акті товарів.
Відповідальність сторін
У договорі поставки можна передбачити відповідальність у вигляді штрафу.
Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, то згідно із ч. 4 ст. 231 ГК вони застосовуються в розмірі, установленому договором. Розмір штрафу можна встановити за угодою сторін – у фіксованій сумі або у відсотках до суми невиконаної частини зобов'язання (наприклад, у розмірі 20 % суми заборгованості) (ч. 4 ст. 231 ГК).
Згідно із ч. 6 ст. 231 ГК штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань установлюються у відсотках, розмір яких визначається виходячи з облікової ставки НБУ за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. А от за прострочення платежу покупець сплачує на користь постачальника пеню, яка встановлена за узгодженням сторін і не може перевищувати подвійної дисконтної ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня (ч. 2 ст. 343 ГК).
За угодою сторін у договорі поставки можуть бути встановлені й інші умови, наприклад порядок приймання-передачі товару, умови розрахунків між сторонами і т. д.
У цьому договорі сторонам для плідної співпраці та уникнення розбіжностей у процесі укладення договору бажано передбачити наступне:
- зазначити специфікацію та характеристики кожної одиниці товару;
- зазначити строк придатності харчових товарів та рекомендації щодо їх зберігання;
- зазначити відповідність харчових товарів технічним вимогам, державним стандартам і нормам;
- передбачити вимогу надання відповідних сертифікатів на товар;
- зазначити вимогу щодо точного, достовірного та зрозумілого для споживача маркування товарів;
- зазначити фізичний стан продукту. Інформація про фізичний стан (продукт сублімованої сушки, швидкозаморожений, концентрований, копчений, порошкоподібний, рідкий тощо) має супроводжувати назву харчового продукту;
- зазначити перелік/кількість інгредієнтів. Включає всі інгредієнти харчового продукту, які вказуються в порядку зменшення їхньої масової частки. У деяких випадках — у відсотках. Певні інгредієнти позначаються назвою категорії, до якої вони належать, одразу після якої зазначається їхня назва або індекс відповідно до європейської цифрової системи;
- зазначити особливі позначки, такі як «з ГМО», якщо частка ГМО перевищує 0,9%. «Без ГМО», за підтвердження відсутності ГМО, Наявність алергенів, шнструкцію з використання тощо;
- зазначити спосіб пакування продукції, який відповідає технічним умовам виробника та захищає його від пошкодження та знищення;
- визначити за чий рахунок здійснюватиметься пакування продукції, завантаження-вивантаження товару;
- зазначити місце (об’єкт покупця) куди буде здійснюватися поставка;
- узгодити графік та терміни поставок (оформлюються додатком до договору);
- узгодити зразки товаросупровідної документації.
Вимоги щодо маркування харчових продуктів повинні відповідати Закону України 2639-VIII «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів».
Поставка партіями та по заявці
Під час укладення договору поставки харчових продуктів сторони визначаються із моделлю поставок. Це можуть бути поставки партіями чи поставки по заявці.
У випадку обрання поставок партіями, у договорі зазначається уся інформація про продукти, що входять до партії, їх кількісні та якісні характеристики, вказується дата та періодичність таких поставок.
Якщо обрано модель поставок по заявці, то в такому випадку поставці передує складання замовником заявки та надсилання її постачальнику. У заявці повинно також бути вказано кількісні та якісні характеристики товару, яких необхідно поставити, а також дату та умови поставки.
В такому випадку у договорі поставки необхідно зазначити терміни подання заявки покупцем, строк виконання поставки постачальником за додати зразок заявки до складу договору, який є його невід’ємною частиною.
Сторони за договором поставки
Сторонами договору поставки виступають постачальник (продавець) і замовник (покупець).
Постачальниками і покупцями можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці, які є суб’єктами господарської діяльності, та зареєстровані як такі у встановленому законом порядку.
Постачальником за договором можуть бути також юридичні особи – нерезиденти.
DDP / Delivered Duty Paid / Постачання з оплатою мит
У випадках коли маємо справу із закордонними постачальниками, то до договору поставки застосовуються положення DDP Incoterms 2020 (Delivered Duty Paid).
Ці положення передбачають, що постачальник виконує свої зобов'язання за зовнішньоторговельним контрактом, коли передає покупцеві продукцію готову до вивантаження у призначеному пункті і оформлення в митниці як при вивезенні, так і при ввезенні.
При цьому вартість транспортування до призначеного місця, всі можливі витрати, пов'язані з проходженням митниці в обох країнах, транзитом через територію іноземної держави, оплата митних складів у разі затримок оформлення оплачується продавцем. Тільки розвантаження при прибуття залишається обов'язком покупця (якщо і вона не перекладена продавця в рамках зовнішньоторговельного договору).
При необхідності перекласти і митне оформлення чи оплату деяких податків у країні прибуття на покупця (через особливості законодавства чи з інших причин) слід зазначити це у зовнішньоторговельний контракт окремим пунктом.
Усі ризики до моменту передачі товарної партії для розвантаження покупцю в призначеному пункті несе продавець.
Ціна DDP означає, що договірна (прописана в рахунку-фактурі) ціна включає кінцеву вартість продукції з урахуванням витрат на митне очищення, сплату всіх мит і податків, а також витрати на доставку продукції в призначений пункт.
Договір постачання, пов’язаний із державним замовленням
Відносини, пов´язані з державним замовленням регулюються Законом України «Про поставки продукції для державних потреб» від 22 грудня 1995 р. і виданою на його підставі Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок формування і розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням» від 29 лютого 1996 р. Державними замовниками, згідно з Законом, є міністерства, інші центральні органи державної виконавчої влади України, уряд Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, державні організації і установи, уповноважені Кабінетом Міністрів України укладати державні контракти з виконавцями державного замовлення. Державні замовники мають право на договірній підставі делегувати частину своїх функцій відповідним підприємствам, установам і організаціям на умовах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
У свою чергу виконавці державного замовлення — це суб´єкти господарської діяльності України всіх форм власності, які виготовляють і постачають продукцію для державних потреб відповідно до умов укладеного державного контракту.
Державні замовники, виходячи з інтересів держави, укладають з виконавцями державного замовлення державний контракт (договір), самостійно визначаючи його умови, крім тих, які витікають з державного замовлення або передбачені чинним законодавством.
Для виконавців державного замовлення, заснованих повністю або частково на державній власності (державних підприємств, установ і організацій, акціонерних товариств, в статутному фонді яких контрольний пакет акцій належить державі, орендних підприємств, заснованих на державній власності), а також для суб´єктів господарської діяльності України всіх форм власності - монополістів на відповідному ринку продукції, державні замовлення на постачання продукції є обов´язковими, якщо виконання державного замовлення не завдає збитків вказаним виконавцям державного замовлення.
У разі необґрунтованої відмови такого виконавця від укладення державного контракту, при наявності технічних можливостей його виконання, виконавець сплачує державному замовнику штраф в розмірі вартості державного контракту.
Спори, що виникають між державним замовником і виконавцем державного замовлення при укладенні контракту, внесенні змін до нього в процесі виконання, а також по відшкодуванню нанесених збитків, розглядаються господарськими судами відповідно до чинного законодавства України.
Ви можете скласти та завантажити шаблон договору на поставку за посиланням, або ж скористатися розширеним функціоналом системи в частині ведення реєстру контрагентів, згенерувати договір, акт, рахунок, заповнений даними а також підписати кваліфікованим електронно-цифровим підписом.
Дата публікації: 25.10.2022