Права інтелектуальної власності на текст документа О. Чомахашвілі

Вашій увазі пропонуємо розглянути та обговорити питання щодо правової охорони (у частині права інтелектуальної власності) текстів, проєктів документів, які готують/ пишуть/ створюють працівники у практичній юридичній діяльності. 

Припустимо, що найпоширеніша ситуація коли фахівець знайшов готовий шаблон тексту договору у відкритих джерелах інформації (сайт з відкритим доступом, друковане видання) заповнив відповідною власною інформацією та не доклав творчої праці. У зазначеній ситуації мова не йде про інтелектуальні права, бо вони відсутні.

У всіх цій дискусії може поставити крапку аргумент, що всі юридичні документи створюються задля розв'язання практичних задач, направлені на опис алгоритму дій, фіксують значущі юридичні факти та чинні законодавчі норми, які не охороняються авторським правом. Це, мабуть, сама коротка та безапеляційна відповідь на питання пошуку інтелектуальних прав у текстах договору. Але ми продовжимо.

Правом інтелектуальної власності охороняється зовнішня форма творчого вираження рішення. А в юридичних документах, зокрема й у текстах договору більшого значення набуває зміст, а ніж форма.

Розглядаючи авторське право у широкому значенні необхідно нагадати, що охороняється будь-який твір незалежно від призначення, а для виникнення охорони необхідно мінімум вкладеної творчості. Так, авторське право не охороняє спосіб вирішення завдання, але точно охороняє форму вираження, тобто літературний текст. Тому практична сторона вирішення завдання, той набір юридичного інструментарію, що використано у договорі (права та обов’язки сторін, санкції, гарантії, запобіжні заходи, врегулювання спорів) не може претендувати на охорону інтелектуальних прав. Але форма вираження, те як саме вони викладені у договорі, використані оригінальні конструкції, креативні форми вираження викладені українською мовою окремо, а у перекладі окремо – можуть бути охоронювані авторським правом.

Не викликає сумніву, що окремим видом творчості є коментарі до тих чи інших розділів або пунктів договору. У подібних коментарях може мітитись наукова складова, тобто нові гіпотези із питання врегулювання у договірно-правовій сфері, розгорнуті тлумачення новел або чинного законодавства. У такому випадку це буде новий науковий літературний твір. Тут доречно нагадати, що частина твору, може використовуватися самостійно, розглядається як твір і охороняється окремо.

Нагадаємо також, що законодавство про авторське право містить невичерпний перелік об’єктів авторського права (ст. 8 "Об’єкти авторського права" Закону України "Про авторське право та суміжні права") та вичерпний перелік об’єктів, що не охороняються (ст. 10 "Об’єкти, що не охороняються" Закону України "Про авторське право та суміжні права").

Не є об’єктом авторського права:

а) повідомлення про новини дня або поточні події, що мають характер звичайної пресінформації;

б) твори народної творчості (фольклор);

в) видані органами державної влади у межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади;

г) державні символи України, державні нагороди; символи й знаки органів державної влади, Збройних Сил України та інших військових формувань; символіка територіальних громад; символи та знаки підприємств, установ та організацій;

д) грошові знаки;

е) розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності й на які поширюється право sui-generis (своєрідне право, право особливого роду).

Проєкти офіційних символів і знаків, зазначених у пунктах "г" і "д" частини першої ст. 10 ЗУ "Про авторське право та суміжні права", до їх офіційного затвердження розглядаються як твори та охороняються відповідно до цього Закону.

Окремим важливим аспектом у створенні тексту договору є співавторство. Співавторами є особи, спільною творчою працею яких створено твір.

Так, авторське право на твір, створений у співавторстві, належить всім співавторам незалежно від того, чи утворює такий твір одне нерозривне ціле або складається із частин, кожна з яких має самостійне значення.

Відносини між співавторами визначаються угодою, укладеною між ними. Може використовуватись і договір приєднання до публічної оферти, якщо співавтори мають намір працювати на одному ресурсі (наприклад, ІнстаДок пропонує авторам шаблонів документів продавати свої твори, умови співпраці визначаються в Оферті за посиланням).

Якщо твір, створений у співавторстві, утворює одне нерозривне ціле, то жоден зі співавторів не може без достатніх підстав відмовити іншим у дозволі на опублікування, інше використання або зміну твору.

Пригадаємо, що є договори, які містять комерційну таємницю і текст їх фактично не може бути оприлюднений. Зміст його охороняється фізично від посягань третіх осіб. Фактично його засекречують. У такого роду договорах інтелектуальні права є, але охороняються вони об’єктом інтелектуальної власності – комерційна інформація. Саме факт заборони оприлюднення закриває можливість вірогідності дієвого використання інституту авторського права, хоча є передбачена законодавством можливість охорони неопублікованих творів. 

Олена Чомахашвілі, кандидат юридичних наук, доцент, НДІ інтелектуальної власності НАПрН України