Чи є право інтелектуальної власності на договори

Задавалися ви питанням, чи можливий захист прав інтелектуальної власності на шаблон договору? Це питання стало актуальним з розвиненням інтернету, коли в мережі почали з'являтися багато різних шаблонів, деякі з них у вільному доступі, а деякі на платній основі. Тому все частіше виникають питання чи можуть автори таких договорів захищати свої права та взагалі, чи відноситься договір до об'єкту інтелектуальної власності.

Давайте спершу звернемося до внутрішнього законодавства. Згідно зі ст. 420 Цивільного кодексу України до об'єктів права інтелектуальної власності відноситься:

• літературні та художні твори;
• комп'ютерні програми;
• компіляції даних (бази даних);
• виконання;
• фонограми, відеограми, програми організацій мовлення;
• наукові відкриття;
• винаходи, корисні моделі, промислові зразки;
• компонування напівпровідникових виробів;
• раціоналізаторські пропозиції;
• сорти рослин, породи тварин;
• комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення;
• комерційні таємниці.

Як бачимо, чіткого зазначення про договори - як об'єкти інтелектуального права в Цивільному кодексі України не має. 

Крім того, відповіді не дає спеціалізований нормативно-правовий акт - ЗУ "Про авторське право і суміжні права". Але варто звернути увагу на ст. 8 закону, згідно з якою об’єктами авторського права є:

• літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо);
• комп’ютерні програми;
• інші твори.

На мій погляд, договір або його шаблон можливо відносити  до цих трьох категорій. Адже договір підпадає під ознаки письмового твору, а що стосується комп'ютерних програм, то сюди підходять шаблони договорів, отримані за допомогою конструктора документів (сайти або спеціалізовані програми). Але це суб'єктивне тлумачення нормативно-правового акту, тому потрібне  тлумачення від офіційних джерел або судова практика, які по даному питанню в Україні відсутні.

Давайте подивитися, що з цього поводу пишуть спеціалісти з інших країн:
- Mark Warburton, Патентний повірений Австралії та Нової Зеландії, юрист з інтелектуальної власності та судовий експерт, переклад з оригіналу: "Так, текст договору є літературним твором і підлягає захисту авторських прав, якщо це не виключено законом. Деякі країни виключають авторські права на певні речі заради суспільної зручності. Текст договору може бути однією з таких речей. Крім того, у більшості контрактів використовується суміш тексту, звана «шаблонними положеннями», яка використовувалася в контрактах, іноді протягом століть. Хтось, хто затверджує авторські права у шаблонних положеннях, боротиметься із встановленням права власності на ці частини контракту, оскільки йому необхідно довести, що він є початковим автором цих шаблонних положень."

-  Sean M. Flaim, юрист у галузі інтелектуальної власності, переклад з оригіналу: "Я думаю, що деякі аспекти підготовки контракту (то як ви складаєте пункти, можливо, ключові фрази й т. д.), ймовірно, захищені авторським правом. Однак мені спали на думку два аргументи проти повного авторського права в будь-якому договорі загальної форми. Наприклад, ви, можливо, можете захистити конкретне формулювання у статті, що звільняє когось від відповідальності, але ви не можете заборонити людям писати слова, які звільняють когось від відповідальності. По-друге, авторське право захищає лише оригінальне вираження. Оскільки договір повинен містити певні слова, щоб мати певну юридичну силу, я не думаю, що людина зможе впоратися з тягарем доведення того, що використання таких слів є оригінальним виразом. Тільки коли ви докладете певних зусиль до творчого авторства, вам буде дозволено заявити про авторські права, і навіть у цьому випадку лише тією мірою, якою ви є творчою людиною".

Стосовно використання шаблонних документів є судова справа у США, а саме White v. West Publishing Corp. Справа була порушена Edward White, адвокатом з питань інтелектуальної власності з Оклахоми. Деякі з юридичних довідок White, які він склав і подав до федерального суду від імені своїх клієнтів, були перевидані службами Westlaw "Litigator" та "Briefs, Pleadings and Motions" компанії Lexis. Ці служби завантажують обрані юридичні довідки з урядової системи PACER, додають гіперпосилання та кодування (наприклад, вони позначають довідки з юрисдикції, галузі практики тощо), а потім роблять їх доступними для користувачів або за окрему плату за документ, або як частину щомісячний  передплати. White зареєстрував свої матеріали у Бюро реєстрації авторських прав США та у 2012 році подав позов проти Westlaw та Lexis за порушення авторських прав. Суддя по справі Rakoff ухвалив, що три з чотирьох факторів сумлінного використання вказують на те, що перевидання юридичних довідок Westlaw та Lexis припустимо:

• Мета та характер використання: суддя ухвалив, що використання мало перетворюючий характер, оскільки публікація юридичних довідок для інтерактивних юридичних досліджень мала іншу мету, ніж написання юридичних довідок як послугу клієнту. Крім того, гіперпосилання та кодування «додавали щось нове», і Суд вважав це перетворення настільки значним, що воно переважувало комерційну мету використання.
• Характер твору, захищеного авторським правом: суддя постановив, що юридичні довідки, на відміну від чогось більш творчого, такого як художня література, являли собою «функціональне уявлення фактів і права». Отже, цей чинник також грає роль користь сумлінного використання.
• Обсяг використаної роботи: хоча Westlaw та Lexis використовували всі матеріали цілком, суддя ухвалив, що це було більш ніж розумно та необхідно для їхнього використання, тому цей чинник є нейтральним. Крім того, суд встановив, що поява ринку для ліцензування юридичних послуг є малоймовірною, оскільки транзакційні витрати будуть непомірно високими.
• Знецінення ринку: суддя встановив, що використання юридичних довідок, що оспорюється, не завдало матеріальної шкоди (неотриманий прибуток) White, оскільки White не міг довести, що він втратив клієнтів. 

Цікавим є коментар David Kluft стосовно вищезазначеного рішення, переклад з оригіналу: "Це був не найнесподіваніший результат, але можна поставити під сумнів деякі висновки та висновки Суду. Наприклад, попри припущення Суду, зовсім неважко уявити собі потенціал онлайн-ринку на базі соціальних мереж, який дозволить юристам обмінюватися або ліцензувати свої висновки з дуже низькими транзакційними витратами. Також виникає спокуса поставити під сумнів твердження Суду про те, що просте створення гіперпосилань насправді «додає щось нове» у трансформаційному сенсі."

Як бачимо, в законодавстві інших країн не має 100% відповіді стосовно захисту прав інтелектуальної власності на договору, але вже є судові прецеденти та коментарі юристів, згідно з якими можна зробити висновок, що договір або його шаблон можливо віднести до об'єктів інтелектуальної власності, а точніше порядок застосування пунктів, ключових фраз в них, єдине, що існує складність доказування цих фактів. Вважаю, що найближчим часом це питання буде вирішено, адже все більше і більше зразкових договорів з'являється в мережі інтернет та багато де поширюється електронний документообіг, тому автори будуть усіми можливими засобами захищати права на свої договори.

Юрист ТОВ "Компанія "Інновації та Стабільність"

Ференчук Денис Олегович

Багато цікавих та функціональних шаблонів договорів та інших юридичних документів можете знайти на нашому сайті.