Українська судова практика щодо угод про конфіденційність (+ Шаблони Договорів про конфіденційність та нерозголошення інформації (двосторонній та односторонній обмін), Non-disclosure agreement, Mutual nondisclosure)

Інформація з обмеженим доступом
Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.
Конфіденційною є інформація про фізичну особу, інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб’єктів владних повноважень, а також інформація, визнана такою на підставі закону. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, якщо інше не встановлено законом.
Відносини, пов'язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом. (ст. 21 ЗУ "Про інформацію").
Відомості, пов'язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб'єкта господарювання, що не є державною таємницею, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб'єкта господарювання, можуть бути визнані його комерційною таємницею. Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, спосіб їх захисту визначаються суб'єктом господарювання відповідно до закону.
За неправомірне збирання, розголошення або використання відомостей, що є комерційною таємницею, винні особи несуть відповідальність, встановлену законом. (ст. 36 Господарського кодексу України).
Також, згідно зі ст. 505 Цивільного кодексу України, комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.
Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.
Угоди про конфіденційність можуть бути викладені у вигляді окремих договорі або такі угоди є частинами інших договорів, як-то трудових договорів, договорів підряду (ст. 862 Цивільного кодексу України) тощо.

Основні умови угоди про конфіденційність

Найважливішим елементом є предмет такої умови, тобто що саме сторони угоди вважатимуть конфіденційною інформацією та, беззаперечно - сторони, тобто особи, які мають дотримуватись угоди про конфіденційність.

Опис прав та обов'язків сторін та відповідальність сторін є найважливішими елементами угоди про конфіденційність, оскільки конкретизує режим використання інформації з обмеженим доступом та відповідальність сторін за порушення таких правил.

В конструкторі Instaco Ви можете створити Договорів про конфіденційність та нерозголошення інформації (двосторонній обмін), Договорів про конфіденційність та нерозголошення інформації (односторонній обмін), а також Non-disclosure agreement та Mutual nondisclosure agreement. Для створення лише необхідно ввести необхідні дані у конструкторі.

Судова практика щодо угод про конфіденційність

Досить цікаво розглянути судову практику щодо захисту прав на використання конфіденційної інформації. Така практика не є сталою і тому кожен кейс вимагає детального аналізу та відслідковування актуальної судової практики. Наведемо декілька цікавих рішень Верховного Суду.

У своїй постанові від 28.02.2019р. (справа №752/5775/16-ц) Верховний Суд відмовив Товариству у задоволенні його касаційної скарги, оскільки товариство не надало суду належних та допустимих доказів неправомірності використання у власних цілях комерційної таємниці, а сам по собі факт входження працівником під час перебування у відпустці у корпоративну систему не є доказом розголошення комерційної таємниці. Водночас суд зауважив, що тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов'язків.

В іншій справі Верховний Суд. (постанова від 23.11.2020р. у справі №910/1759/19) також відмовив Товариству та відхилив доводи про те, що інформація про ціни не є комерційною таємницею, оскільки необхідно брати до уваги не тільки інформацію про ціни, але і всю інформацію в комплексі, а її використання дозволило укласти договори з покупцями контрагента, пропонуючи їм більш вигідні умови. Водночас суд узагальнив свої міркування зазначенням, що склад та обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, порядок їх захисту визначаються самостійно власником або керівником підприємства з дотриманням чинного законодавства. Підприємство має право розпоряджатися такою інформацією на власний розсуд і здійснювати щодо неї будь-які законні дії, не порушуючи при цьому права третіх осіб.

Розглядаючи касаційну скаргу Товариства у справі про стягнення з колишнього керівника збитків у вигляді упущеної вигоди, що завдані через порушення колишнім директором своїх зобовязань зі збереження комерційної таємниці, Верховний Суд у своїй постанові від 07.06.2022 у справі №910/15998/20 відмовляючи у задоволенні скарги та погоджуючись із думкою судів попередніх інстанцій зазначив, що при зверненні з позовом про відшкодування заподіяних збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача збитків, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, що виражається в тому, що збитки мають виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача збитків. Крім того, позивач (кредитор) має довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками й доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є достатньою підставою для його стягнення, оскільки у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані за звичайних обставин (мають реальний, передбачуваний та очікуваний характер).

Нагадаємо, що згідно зі ст. 36 Закону України “Про судоустрій та статус суддів”, Верховний Суд - найвищий суд у системі судоустрою України. Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Верховний Суд, зокрема, здійснює аналіз судової статистики, узагальнення судової практики; забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів”, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже, укладаючи угоди про конфіденційність слід ретельно прописувати умови такої угоди, а, для запобігання можливих майбутніх ризиків, необхідно ураховувати існуючу судову практику.

Дата публікації: 31.05.2023