Особливості правового регулювання за договором оренди транспортного засобу + шаблон договору оренди автомобіля між фізособами з актом прийому-передачі.

В умовах шаленого розвитку технологій та глобалізації міст, пересічному громадянину просто неможливо уявити свою життєдіяльність без використання транспортного засобу. Це може бути як власний автомобіль, так і комунальний транспорт чи таксі. Так само не можна уявити ведення успішного бізнесу без використання транспортного засобу, налагодження логістичних процесів і механізмів.

            Ні для кого не секрет, що фізичній особі чи юридичній особі, для того, щоб самостійно використовувати транспортний засіб, не обов’язково його купляти у приватну власність, а при необхідності можливо взяти його у найм (оренду).

            Сьогодні розглянемо особливості регулювання та умови за договором найму (оренди) транспортного засобу.

            Договір оренди транспортного засобу є одним із різновидів договору найму (оренди), та до нього застосовуються усі положення про ці договори.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предмет договору.

Особлива відмінність договору оренди транспортного засобу полягає у його предметі, адже предметом договору є ніщо інше, як транспортні засоби.

Але, до транспортних засобів відносяться не тільки легкові чи вантажні автомобілі, які ми звикли бачити постійно на дорогах загального користування.

Насправді це поняття є набагато ширшим, та включає у себе (ч. 1 ст. 798 ЦК):

• повітряні судна;
• морські, річкові судна;
• наземні самохідні транспортні засоби.

Зокрема, повітряним судном вважається апарат, що підтримується в атмосфері у результаті його взаємодії з повітрям, відмінної від взаємодії з повітрям, відбитим від земної поверхні (п. 79, ст. 1, Повітряного кодексу України).

Морське судно - це самохідна чи несамохідна плавуча споруда, що використовується: для перевезення вантажів, пасажирів, багажу і пошти, для рибного чи іншого морського промислу, розвідки і добування корисних копалин, рятування людей і суден, що зазнають лиха на морі, буксирування інших суден та плавучих об'єктів, здійснення гідротехнічних робіт чи піднімання майна, що затонуло в морі; для несення спеціальної державної служби (охорона промислів, санітарна і карантинна служби, захист моря від забруднення тощо); для наукових, навчальних і культурних цілей; для спорту; для інших цілей (ст. 15 Кодексу торговельного мореплавства України). Точного визначення річкового судна законодавство України не містить. За загальним розумінням річковим судном є судно, призначене для використання на внутрішніх водних шляхах України та інших країн.

Визначення наземного транспортного засобу можна знайти у Законі України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до п. 1.5 цього закону наземними транспортними засобами визнаються пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах.

Крім цього, предметом цього договору можуть бути також залізничний рухомий склад (вагони, локомотиви, моторейковий транспорт).

Вищеперерахованими транспортними засобами перелік об'єктів оренди транспортного засобу не вичерпується. Отже можна зробити висновок, що предметом оренди можуть бути і будь-які інші транспортні засоби (наприклад гужовий транспорт тощо).

Специфіка даних договорів.

Якщо ми говоримо про зазначені вище транспортні засоби як предмет договору найму (оренди), то слід розуміти, що вказані транспортні засоби мають свою специфіку володіння, користування та розпорядження ними, і саме тому їх слід розглядати окремо від інших предметів за договорами найму (оренди).

По-перше, специфіка транспортного засобу, як об’єкта цивільно-правових відносин полягає у тому, що він представляє собою складний технічний прилад, використання якого потребує певних знань, кваліфікації та навичок, а в певних умовах навіть ліцензії.

По-друге, діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортного засобу, розглядається як джерело підвищеної небезпеки (ст. 1187 ЦК), що обумовлює підвищення вимог до його володільця.

По-третє, транспортний засіб за своїми властивостями належить до рухомих речей. Більше того, за своїм призначенням він саме використовується для переміщення у просторі (разом з вантажем, пасажиром тощо), але у багатьох випадках на нього поширюється правовий режим нерухомої речі та відповідно встановлюються спеціальні правила щодо оформлення договорів.

Сторони договору.

Сторонами даного договору є наймодавець (орендодавець) та наймач (орендар). Наймодавцем та наймачем можуть бути як юридичні так і фізичні особи.

Наймодавцями виступають власники транспортних засобів, особи, які мають майнові права, а також особи, уповноважені на укладення договору майнового найму. Наймачами в цьому випадку є фізичні та юридичні особи, які мають намір орендувати транспортні засоби.

При цьому, якщо стороною є фізична особа, то вона не зобов’язана бути учасником господарських відносин, чи здійснювати підприємницьку діяльність (бути зареєстрована як ФОП). Наймодавцем може бути будь-яка фізична особа, у приватній власності якої знаходиться транспортний засіб, і яка бажає його надати в оренду. Для здійснення цього наміру, наймодавець не зобов’язаний мати будь-яких ліцензій чи дозволів. Адже, за загальним правилом право передавати майно в оренду як окремий випадок реалізації повноваження користування та розпорядження майном реалізує його власник за умови повної дієздатності. Неповнолітні особи у віці від 14 до 18 років (за виключенням осіб, які набули повної дієздатності до досягнення 18 років), а також особи, обмежені судом у дієздатності, можуть передавати власне майно в оренду лише за згодою батьків, усиновлювачів або піклувальників.

Варто зазначити, що у випадку надання в оренду транспортного засобу фізичною особою, прибуток (орендна плата), отриманий від цієї діяльності, буде оподатковуватись податком з доходів фізичних осіб згідно зі ст. 162 Податкового кодексу України.

Форма укладення договору.

Договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. (ч. 1, ст. 799 ЦКУ).

Якщо наймодавець чи наймач є фізичною особо, то такий договір повинен бути обов’язково нотаріально засвідчений (ч.2, ст. 799 ЦКУ).

Відповідно до п. 3.2, глави 5 Наказу Міністерства Юстиції України № 296/5 від  22.02.2012 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», договори про найм (оренду) або позичку транспортного засобу посвідчуються нотаріусами незалежно від місця їх реєстрації.

Відповідно до ч. 1, ст. 220 ЦК України, в разі недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, він вважається нікчемним та не породжує правових наслідків.

Якщо договір оренди транспортного засобу укладається між підприємством, установою, організацією та фізичною особою-підприємцем, то такий договір не підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню.

Форма оплати  та розмір орендної плати.

Відповідно до ст. 762 ЦКУ плата за користування майном за договором найму може бути встановлена у грошовій або натуральній формі. В договорі про оренду транспортного засобу зазначається розмір оплати, періодичність оплати та форма. Не заборонена також і змішана грошово-натуральна форма оплати.

У випадку натуральної плати сторонам треба узгоджувати в договорі певні додаткові умови її внесення, наприклад, якість речей або робіт, які будуть передаватися наймачем, яким чином орендна плата у вигляді речей буде передаватися наймодавцеві: шляхом само вивозу або з доставкою; яким чином розподіляють витрати на доставку, якщо вона передбачена, тощо.

Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Розмір орендної плати сторони встановлюють за домовленістю сторін (ст. 632 ЦКУ). Тобто, орендуючи автомобіль у фізичної особи, сторони мають право встановити будь-яку ціну (адже вона не підлягає державному регулюванню). Це випливає з норм ст. 44 Господарського кодексу України, ст. 632 ЦКУ, ст.ст. 10, 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 21.06.2012 р. № 5007-VI.

Особливості найму транспортного засобу з екіпажом, який його обслуговує.

У випадках, коли об’єктами наших договорів виступають не просто автомобілі, а повітряні, морські чи річкові судна, залізничний рухомий склад, то у таких ситуаціях транспортний засіб передається у оренду разом із екіпажом, що буде їм управляти. 

По суті, такий вид договорів вже буде мати змішаний характер та включати в себе зобов'язання, що пов'язані із передачею транспортного засобу в оренду, та зобов'язання, пов'язані із наданням послуг екіпажем.

В разі укладення договору найму транспортного засобу з екіпажем, саме на екіпаж покладається обов'язок здійснювати управління та технічну експлуатацію транспортного засобу. Обсяг дій по управлінню та технічній експлуатації є різним в залежності від виду транспортного засобу та мети найму, але в будь-якому випадку екіпажем має забезпечуватися нормальна та безпечна експлуатація транспортного засобу відповідно до його призначення.

Екіпаж транспортного засобу, переданого в оренду, не припиняє трудових відносин з наймодавцем. Отже члени екіпажу мають підкорюватися правилам внутрішнього трудового розпорядку наймодавця (стосовно форми одягу, поведінки, тощо) та мають відповідні права щодо наймодавця, встановлені трудовим договором (право на отримання заробітної плати, право на відпочинок тощо). В питаннях щодо управління та технічної експлуатації транспортного засобу члени екіпажу мають підпорядковуватися наймодавцеві. Але в частині комерційної експлуатації (визначення маршруту руху, завантаження тощо) екіпаж підпорядковується наймачеві, оскільки саме завдяки цьому може бути забезпечено досягнення мети найму.

            Зміст договору.

            У змісті договору повинна бути зазначена мета використання транспортного засобу. ТЗ може використовуватись як для власних потреб, так і для здійснення підприємницької діяльності.

Наймач зобов'язаний користуватися транспортним засобом відповідно до його призначення. Він має право використовувати цей засіб для здійснення підприємницької діяльності, укладаючи від власного імені договори перевезення або інші договори відповідно до призначення транспортного засобу. При цьому згода наймодавця на укладення договорів не вимагається. Це правило застосовується у тих випадках, коли у договорі найму визначено, що транспортний засіб передається для здійснення наймачем підприємницької діяльності. Якщо ж цільовим призначенням транспортного засобу є виключно використання його для власних потреб, укладення наймачем договорів перевезення без згоди наймодавця буде суперечити умовам договору.

Протягом дії договору найму тягар утримання транспортного засобу переходить від наймодавця до наймача. Останній зобов'язаний підтримувати транспортний засіб у належному технічному стані. Забезпечення цього справного стану здійснюється шляхом проведення технічного обслуговування і ремонту. Перелік операцій, що належать, зокрема, до технічного обслуговування і ремонту автотранспорту, встановлено наказом «Про затвердження Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів», затвердженим Міністерством інфраструктури України від 28 листопада 2014 р.           № 615.

За загальним правилом (ст. 776 ЦК) наймач зобов'язаний провадити тільки поточний ремонт транспортного засобу. Однак, в договорі можуть буди вказані інші умови проведення поточного чи капітального ремонту транспортного засобу, відмінні від загального правила.

Витрати, пов'язані з використанням транспортного засобу, також несе наймач. До таких витрат, зокрема, належать ті, що пов'язані з придбанням палива, запасних частин, призначених для ремонту транспортних засобів тощо. Наймач також зобов'язаний сплачувати податки та інші платежі, пов'язані з використанням транспортного засобу.

Страхування транспортного засобу здійснюється наймодавцем (ч. 1, ст. 802 ЦКУ).

У договорі найму ТЗ також повинен бути зазначений порядок передачі та повернення транспортного засобу наймодавцеві. Факт передачі та повернення транспортного засобу повинен бути оформлений актом прийому-передачі ТЗ, хоча у ЦК прямо не встановлено особливої процедури передачі та повернення орендованих транспортних засобів. Однак, скласти його необхідно, оскільки це єдиний документ, який доводить факт передачі транспортного засобу.

У акті прийому-передачі транспортного засобу зазначаються ідентифікуючі ознаки та характеристики транспортного засобу, його стан та недоліки, пошкодження у разі їх виявлення.

Термін дії договору.

Однією з основних умов договору є термін дії оренди. Виходячи з цього, у договорі потрібно точно вказати коли закінчується термін оренди. Можна також зазначити умови, на підставі яких орендодавець може достроково припинити оренду. Краще оформити письмово, яку відповідальність орендар нестиме, якщо порушить умови договору з орендної плати.

            Договір оренди чинний упродовж строку, який встановлено у договорі (ч. 1 ст. 763 ЦК). За межами цього строку орендні відносини можуть продовжуватися в разі, коли сторони це погодили. Це значить, що після закінчення договору оренди транспортного засобу, укладеного, наприклад, на один рік, за відсутності заяв про бажання припинити цей договір його вважають чинним ще на один календарний рік на тих самих умовах.

Ви можете завантажити шаблон договору оренди автомобіля між фізичними особами та акт прийому-передачі до нього за посиланням. Або ж скористатися розширеним функціоналом системи в частині ведення реєстру контрагентів, згенерувати договір, акт, рахунок, заповнений даними а також підписати кваліфікованим електронно-цифровим підписом.