Техніка написання договору
2.1. Загальні рекомендації до структури
Перш за все необхідно зазначити, що правила підготовки, способи, порядок, техніка тощо написання договору законодавством не визначені, в силу чого укладач договору, як і будь-який автор, вільний у своїй творчості. Проте договір повинен відповідати не тільки правовим нормам, але і законам логіки, а також правилам сучасної мови. Грамотно складений договір характеризується ясністю, внутрішньою узгодженістю, логічною стрункістю, послідовністю, граматичною правильністю, естетичністю, а також відсутністю недоречної інформації, двозначних і невизначених положень.
Для написання якісного договору автор даного документу має переслідувати наступні цілі:
- У договорі повинні легко орієнтуватися не лише автори, а й будь-які інші особи;
- Структура договору повинна дозволити швидко знаходити необхідні умови і порівнювати їх з іншими договірними положеннями.
Що стосується структури договору, авторам можна рекомендувати враховувати наступне.
Основною структурною одиницею є стаття (чи розділ), який виділяється з інших структурних елементів документа позначенням цифрою і назвою, що відповідає темі розділу (наприклад, 2. ТОВАР; 4. ДОКУМЕНТИ; 6. ПРЕТЕНЗІЇ і т.д., або римськими цифрами) і розташуванням у центрі рядка.
Розділи поділяються на пункти або абзаци. Пункти в свою чергу можна розділити на підпункти або абзаци; абзаци - на підпункти.
Пункт - це окреме закінчене положення, що не має назви і позначається арабськими цифрами з крапкою або літерою. При цьому перша цифра номера пункту відповідає номеру розділу (наприклад, пункти розділу 3 позначаються цифрами 3.1., 3.2., 3.3. і т.д.).
Абзац - це частина тексту договору, що характеризується смисловою єдністю, що виділяється, як правило, відступом в першому рядку (новий рядок) і починається з великої літери. За допомогою абзацу відбувається смислове виділення важливих положень тексту.
Підпункти - це складові частини пункту (абзацу), що мають власні позначення і являють собою смислову єдність. Якщо підпункт є складовою частиною пункту, позначеного арабською цифрою, то підпункту бажано присвоїти номер, що складається з декількох арабських цифр з точкою після кожної з них, перша з яких позначає номер пункту (наприклад, підпункти пункту 3.1. Необхідно позначити цифрами 3.1.1. , 3.1.2., 3.1.3. і т.д.). В інших випадках підпункт можна позначити цифрою або буквою з дужкою.
Структурні елементи одного класу повинні мати ідентичне розташування і однотипний порядок цифрових або літерних позначень: абзаци розташовуються під абзацами, пункти - під пунктами, підпункти - під підпунктами. Зрозуміло, структурні елементи повинні мати однопорядкові позначення, тобто повинні представляти собою послідовний ряд цифр чи літер.
Нерідко в договорах містяться посилання на специфікації, протоколи, таблиці, графіки, карти, схеми, переліки тощо, які визнаються невід'ємною структурною одиницею договору. У подібних випадках слід звернути увагу на наявність у додатку вказівки на те, до якого договором воно належить.
2.2. Прийоми логічної послідовності викладу інформації
Є помилкою намагання представити структуру договору як щось застигле. Кожен договір диктує власну організацію. Тим не менше, існують загальні положення, властиві будь-якому договору. Одним із принципів побудови тексту є логічна послідовність викладу інформації, яка досягається за допомогою наступних прийомів:
1. Загальні положення розташовуються перед конкретними (специфічними).
2. Більш істотні умови містяться перед менш важливими.
3. Постійні умови містяться перед тимчасовими.
4. Умови, що регулюють безпосередньо процес реалізації договору, розташовуються перед так званими «адміністративними» положеннями.
5. Недоречною інформацією слід нехтувати.
1. Розташування загальних і конкретних положень.
У вступній частині розташовуються самі загальні положення, серед яких: назва договору, інформація про час і місце укладання угоди, відомості про осіб, які беруть участь у договорі, а також вираз взаємного волевиявлення контрагентів на укладання договору.
Назва договору має відображати основний зміст документа, бути лаконічним, чітко і ясно сформульованою. Необхідність присвоєння назви документу викликана не нормативними приписами: перш за все договір повинен бути виділений з інших документів (довідок, наказів, угод, протоколів тощо), перш за все по найменуванню. Для відносин сторін договору його назва не має значення, тому в ньому достатньо вказівки на вид документа (договір) і вид (тип) самого договору: договір купівлі-продажу, договір позики, договір поставки і т.д.
Час здійснення операції у більшості випадків визначається календарною датою, яка повинна містити, принаймні, три складових: число, місяць і рік.
Місце укладення договору звичайно визначається вказівкою на якийсь населений пункт.
У складі інформації про контрагентів можна виділити загальні та специфічні відомості, які розташовуються відповідним чином у тексті договору: самі загальні відомості наводяться на початку тексту (вступної частини), а специфічні - наприкінці договору (в прикінцевих положеннях).
У вступній частині договору повинно бути мінімум інформації про контрагентів. Це значить, що тут можна обмежитися скороченими найменуваннями сторін, вказівкою на їх договірні ролі (постачальник, покупець і т.д.).
Додаткову, специфічну інформацію про осіб, які беруть участь у договорі, рекомендується розміщувати в заключній частині договору. Тут можна вказати повні найменування контрагентів, їх адреси, банківські реквізити, номери контактних телефонів та факсів, імена та повноваження представників, а також інші відомості. При цьому вживаються фірмові найменування повинні вказуватися в точній відповідності з повними і скороченими найменуваннями, передбаченими установчими документами.
Приклад.
ДОГОВІР ПОСТАВКИ
м. Дніпропетровськ 1 вересня 2005 року
ПОСТАЧАЛЬНИК: ТОВ «Альфа» і
ПОКУПЕЦЬ: ВАТ «Гамма»
цим домовилися: ...
12. АДРЕСИ СТОРІН
Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа»: м. Дніпропетровськ, 49000, вул. Портова, 5, оф.15;
Відкрите акціонерне товариство «Гамма»: м. Дніпропетровськ, 49000, вул. Портова, 5, оф.3.
13. ПІДПИСИ
Від імені Постачальника:
______________
Директор Іванов І.І.,
що діє на підставі Статуту
Від імені Покупця:
______________
Директор Петров П.П.,
що діє на підставі Статуту
2. Розташування умов за ступенем важливості.
Як вже було зазначено, більш важливі умови містяться перед менш важливими. Так, положення про те, що договір складено у двох примірниках або договір може бути змінений за угодою сторін (менш істотні умови), нелогічно поміщати перед умовами про предмет і об'єкт договору (більш важливими умовами).
3. Постійні та тимчасові умови договору
Постійні умови договору рекомендується поміщати перед тимчасовими.
Приклад.
3. ЦІНА ТОВАРУ
3.1. Ціна товару - 100 гривень за одиницю. (Постійне умова)
3.2. У період з 1 по 7 січня ціна товару складе 90 гривень за одиницю, якщо:
3.2.1. Покупець придбає не менше 40 одиниць товару і
3.2.2. Покупець повністю оплатить товар. (Тимчасове умова)
4. Розміщення адміністративних положень.
Під «адміністративними» положеннями маються на увазі умови договору, які регулюють відносини сторін, що виникли через порушення договору. Зазначені положення не дають відповідей на традиційні договірні питання: хто, що, скільки, де і коли отримає після виконання договору. Навпаки, адміністративні положення вказують на те, що трапиться за невиконання зобов'язання. До цієї категорії входять, зокрема, умови про відповідальність контрагентів; положення про звільнення сторін від відповідальності; правила про порядок вирішення спорів, що стосуються договору.
Оскільки адміністративні положення залежать від умов, що становлять суть договору, і випливають з останніх, адміністративні положення слід розміщувати за основними умовами. Зворотне розміщення договірних умов видається нелогічним, і договір, що починається з відповідальності контрагентів, буде схожий на інструмент залякування, а не на цивільно-правовий документ.
5. Виключення недоречної інформації
Будь-яке слово і вираз повинен мати значення для контрагентів. Саме тому недоречною інформацією слід нехтувати. Іншими словами, всі непотрібні слова і словосполучення підлягають видаленню з тексту.
Проаналізуємо наступний фрагмент договору:
ДОГОВІР ПОСТАВКИ
м. Дніпропетровськ діє з 01.09. 2005 року
Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа» (ТОВ «Альфа»), іменоване надалі «Постачальник», в особі Генерального директора, доктора історичних наук Іванова Івана Івановича, що діє на підставі Статуту, а також на підставі ліцензії на оптову торгівлю нафтопродуктами № 441111, виданої Державним концерном з нафти та хімії, з одного боку, і
Відкрите акціонерне товариство «Гамма», іменоване в подальшому «Покупець», в особі директора Петрова Петра Петровича, майстра спорту з баскетболу, що діє на підставі Статуту, з іншого боку, склали, належним чином підписали, скріпили печатками та уклали 10.07.2009 р . Даний Договір про наступне ...
Крім не зовсім вдалого подання інформації, у наведеному фрагменті містяться відомості, що не мають безпосереднього відношення до договору: вчений ступінь представника постачальника, повне і скорочене найменування постачальника, спортивне звання представника покупця, виклад процедури підготовки, підписання, скріплення печаткою та набуття чинності договору.
Відредагуємо даний фрагмент:
а) виключимо слово «діє» з позначення дати;
б) повні відомості про постачальника і покупця помістимо в розділ «Юридичний статус та адреси сторін»;
в) виключимо згадки про вчений ступень представника постачальника і спортивне звання представника покупця;
г) виключимо вислів з одного боку, з іншого боку;
д) замість розповіді про процедуру підготовки, підписання і скріплення печаткою договору, зазначимо лише, що договір укладено.
В результаті отримаємо наступні фрагменти договору:
ДОГОВІР ПОСТАВКИ
м. Дніпропетровськ 1 вересня 2005 року
ПОСТАЧАЛЬНИК: ТОВ «Альфа» і
ПОКУПЕЦЬ: ВАТ «Гамма»
уклали цей договір про наступне ...
8. ЮРИДИЧНИЙ СТАТУС І АДРЕСИ СТОРІН
ПОСТАЧАЛЬНИК: Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа»
м. Дніпропетровськ, 49000, вул. Портова, 5, оф.15;
ІН___________
р/р _________________, в _______________, код ______, м. Дніпропетровськ, 49000, вул. Комінтерну, 32.
ПОКУПЕЦЬ: Відкрите акціонерне товариство «Гамма»
м. Дніпропетровськ, 49000, вул. Портова, 5, оф.3.
ІН___________
р/р _________________, в _______________, код ______, м. Дніпропетровськ, 49000, вул. Комсомольська, 52.
9. ПІДПИСИ
Від імені Постачальника:
______________
Директор Іванов І.І.,
що діє на підставі Статуту
Від імені Покупця:
______________
Директор Петров П.П.,
що діє на підставі Статуту
У величезному числі двосторонніх договорів, як і в наведеному прикладі, зустрічаються явно недоречні словосполучення з одного боку, з іншого боку, з третьої сторони і т.д. У договорі між двома особами і так зрозуміло, з якого боку виступають контрагенти, тому ці непотрібні виразу можна видалити.
2.3. Мовні та стилістичні рекомендації.
Договір - це вольовий акт, який отримав своє вираження в юридичній формі і покликаний зафіксувати, з одного боку, виникнення зобов'язання з волі його учасників, а з іншого - зміст цивільно-правового відношення, породженого волею цих учасників. За допомогою слів і виразів, які складають зміст письмового документа, воля контрагентів прямо виражається зовні, матеріалізується. І наступне тлумачення договірних положень буде насамперед ґрунтуватися саме на буквальному значенні що містяться в документі слів і виразів.
1. Використовувана термінологія
Однією з основних причин розбіжностей, що виникають між контрагентами при тлумаченні договорів і подальшому вирішенні спорів - є порушення правил вживання термінів. Термін (від латинського «terminus» - межа, кордон) - поняття, виражене словом, слова, яке є назвою чітко визначеного поняття. Таким чином, стосовно до договору термін - це слово або словосполучення, що позначає (розкриває) строго визначене поняття і характеризується однозначністю в межах договору.
При написанні договорів рекомендується використовувати наступні правила вживання термінів.
А. Терміни, що вживаються в договорі, повинні бути однозначними.
Вживання багатозначних слів призводить до помилкового ототожнення різних думок (умов договору). Однозначність припускає використання одного терміну в одному і тому ж значенні:
а) один термін може означати тільки одне поняття і
б) одному поняттю, що вживається в договорі, повинен бути властивий лише один термін.
Проблеми з дотриманням цього правила виникають нерідко через прагнення укладачів до так званого «елегантної різноманітності». Мається на увазі, що особи, які готують документ, вдаються до полісемії (багатозначності слів), що виражається у використанні омонімів та синонімів. У результаті в договорі вживаються поняття, які змішуються, що призводить до помилок у міркуванні та спорів при тлумаченні договору.
Коли одну й ту ж річ можна назвати кількома словами, в договорі варто використовувати тільки одне з них. А золотим правилом написання документа має бути наступне: ніколи не міняйте термінологію, якщо не хочете змінити значення, і завжди змінюйте слова, якщо бажаєте змінити значення.
У випадку, наприклад, вимоги до продавця передачі товару вищої якості термін високої якості може бути вжито у тексті не як синонім першого словосполучення, а для позначення зовсім іншої властивості товару.
2. Терміни повинні бути чіткими та зрозумілими, тобто доступними розумінню.
Наприклад, зрозуміти напевно, що таке красивий і такий, що естетично сприймається інтелігентними людьми дизайн товару, не є можливим.
Ще кілька прикладів.
1. Постачальник гарантує:
1.1. Обладнання, що поставляється та технологічний процес, автоматизація і механізація відповідають найвищим досягненням світової техніки і задовольняють найвищим нормам, що існують для даного виду обладнання, до моменту поставки.
1.2. Високу якість матеріалів, які використовуються для виготовлення обладнання, бездоганну обробку та високу якість технічного виконання і складання.
2.1. Підприємство-посередник зобов'язується:
а) ...
б) ...
в) гарантувати взаїмообразний відпуск товарів за погодженою номенклатурою у випадках, коли Покупець знаходиться в договірних відносинах з підприємством-виробником і останній порушує свої зобов'язання з постачання;
2.2. Покупець зобов'язується:
а) ...
б) своєчасно повертати товари, отримані взаїмообразно;
В даному випадку не йде мова про чіткість і ясність використаних термінів.
3. Термінологію договору слід формувати з використанням простих загальновживаних слів і словосполучень.
Так, слова основа, сутність є більш зрозумілими, ніж квінтесенція. При виборі між словосполученнями ad hoc і для кожного конкретного випадку перевагу слід віддати останньому і. т.п.
Тим часом при дотриманні даного правила рекомендуємо укладачам не підміняти юридичну термінологію словами та виразами, що вживаються в повсякденному житті. Наприклад, не варто замість терміну поставити вживати слово привезти і т.п.
4. Терміни повинні бути конкретними.
Якщо в договорі мова йде про автомобіль, не потрібно називати його абстрактно транспортним засобом або сухопутним транспортом. У договорі поставки бензин А-92 не слід іменувати нафтопродуктом, виробленим за ГОСТ ... і т.д.
5. Спеціальні терміни потрібно використовувати в договорі тільки в тому значенні, в якому вони вживаються у відповідній спеціальній області.
У даному випадку мова йде про те, що неприпустимим є використання спеціальних термінів у значенні, не передбаченому відповідними нормативними або іншими актами або практикою. Приміром, термін сталійного часу, що означає період часу, протягом якого перевізник надає і тримає судно під завантаженням або розвантаженням без додаткових до фрахту платежів, не варто вживати як позначення часу на перевезення сталі.
6. Використовувані абревіатури повинні розшифровуватися в тексті договору.
В іншому випадку іменник, утворений з початкових букв слів, може стати причиною непорозумінь між контрагентами і предметом додаткового тлумачення в суді.
7. У договорі не слід вживати:
а) скорочені слова (наприклад, скорочення п/п - в сенсі передоплата або по порядку; бнз - у значенні бензол або бензин);
б) довгі словосполучення при наявності замінюють словами або короткими фразами (порівняємо: у тому випадку, якщо ... - якщо ...; несе відповідальність за невиконання і неналежне виконання зобов'язання - відповідає за порушення зобов'язання; протягом періоду часу довжиною в ... - протягом... );
в) застарілі слова і терміни (наприклад: якби, коли, худий (в значенні поганий);
г) застарілі назви (Ленінград, Білоруська РСР);
д) термінологію ненормативної лексики і просторіччя, а також експресивні форми розмовної мови (наприклад: кинути - у значенні не оплатити; розібратися - притягти до відповідальності; злити - реалізувати, кльовий - вищий; халтура - неякісна робота);
е) іншомовні запозичення за наявності рівнозначних слів і термінів в українській мові (доміцілій - місцезнаходження; андерайтер - страховик);
є) штампи (люди в білих халатах, чорне золото, фронт врожаю);
ж) канцеляризми, помпезні слова і словосполучення (звернути увагу на рішення ..., якщо буде мати місце відставання від графіка ...; клятвено зобов'язується, перед лицем самої суворої відповідальності; скрізь і всюди всі і кожен зобов'язані);
з) термінологію, притаманну кримінальному або адміністративному праву (особа, що порушила зобов'язання, не варто по тексту називати злочинцем чи правопорушником; а обов'язок утримуватися від здійснення яких-небудь дій - позбавленням права займатися певною діяльністю);
і) фразеологічні звороти (працювати засукавши рукава, левова частка). Як виняток фразеологічні звороти можуть вживатися як одиниці термінологічного характеру(чорний ринок, жива вага, жива черга);
й) повторювані слова і вирази. Мається на увазі, що договір не повинен рясніти:
- Перманентною констатацією взаємної згоди (досягли угоди, погодилися, взаємно зацікавлені, домовилися);
- Постійними умовностями (наприклад, фразу за умови виконання контрагентом всіх його обов'язків в належному порядку і строки, передбачені цим договором, не варто згадувати в кожному пункті);
- Нескінченними відсиланнями (у встановлені терміни, у передбаченому цим договором порядку, в згаданих вище випадках).
2.4. Деякі стилістичні правила написання договорів
Договору як діловому документу повинен бути притаманний відповідний стиль написання, відмінний від загального літературного стилю. Деякі з необхідних правил ми наводимо нижче.
1. Договір повинен складатися з пропозицій, в яких міститься вказівка на дії конкретної особи.
Цьому правилу найбільше відповідають двоскладні пропозиції, тому що для односкладних характерна здатність виділити, підкреслити щось одне (дію або її виконавця) як найважливіше в пропозиції. Слід уникати вживання інфінітивних, невизначено-особистих, узагальнено-особистих і безособових пропозицій, з яких не можна визначити конкретну дійову особу.
Приміром, з положення про факти здійснення платежів потрібно довести (безособова пропозиція) не випливають чиї-небудь права або обов'язки; дія має відбутися як би сама по собі поза його ставлення до діяча. Зокрема, не визначено коло осіб, які мають довести факти здійснення платежів.
Дана пропозиція стане певною, що не викликає розбіжностей, якщо перетворити її в двоскладну пропозицію з вказівкою на конкретну дійову особу:
Покупець зобов'язаний надати Постачальнику докази списання грошей з банківського рахунку Покупця.
Близькі за змістом конструкції утворюються активними і пасивними оборотами, наприклад:
Сторони уклали цей договір про наступне ...
Цей договір укладено сторонами про наступне ...
Відмінності між ними полягають в наступному: у першій конструкції (дійсний оборот) підкреслюється виробник дії (сторони), у другій (пасивний оборот) - об'єкт дії (договір). Оскільки в силу договірного зобов'язання одна особа виконує обов'язки, а інша має права, писати договір потрібно в дійсній обороті. Повністю уникнути вживання пасивних зворотів неможливо, оскільки так влаштована мова, але, тим не менш, до цього потрібно прагнути. Використання пасивних зворотів можливо у випадках, коли на перший план виступає сама дія незалежно від її реалізатора. При цьому зобов'язана (уповноважена) особа може бути:
а) невідомою і неважливою:
Дата поставки визначається за штемпелем залізничної станції «Васюки» на залізничній накладній;
б) очевидною:
Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику вартість товару. Оплата здійснюється протягом 10 днів з дня поставки;
Вживання пасивного стану в інших випадках, як правило, тягне за собою розбіжності в тлумаченні. Типовим прикладом цього є фраза, запозичена контрагентами з Цивільного Кодексу:
Договір підлягає реєстрації в установленому законодавством порядку.
Така структура пропозиції допускає кілька припущень щодо обов'язку з реєстрації договору:
а) це обов'язок одного з контрагентів;
б) це обов'язок всіх контрагентів;
в) це обов'язок уповноваженого законодавством органу.
Розглянуті умови не стануть причиною розбіжностей, якщо викласти їх наступним чином:
Покупець зобов'язаний зареєструвати цей договір ...
Наведеними прикладами випадки неправильного викладу договірних умов не вичерпуються. Для ілюстрації можна порівняти наступні формулювання, перше з яких є невдалим:
Платежу не бути, якщо на рахунок накладено арешт - Покупець має право затримати платіж, якщо на рахунок Постачальника накладено арешт;
Для завантаження товару потрібно, щоб судно підготували до приймання - Постачальник зобов'язується завантажити товар на судно після того, як Покупець підготує судно до приймання ...;
Не може оплачуватися товар, що не задовольняє ... - Покупець має право відмовитися від оплати товару,який не задовольняє ...
На завершення наведемо досить забавну фразу, запозичені з одного договору:
Порося повинно бути здоровим.
Контрагентам, замість покладання на бідну тварину обов'язку з підтримання власного здоров'я, варто було б написати:
Продавець зобов'язаний передати порося здоровим, тобто...
2. У договорі повинні бути чітко визначені права та обов'язки контрагентів.
Обов'язки контрагентів звичайно виражаються дієсловами повинен, зобов'язаний, права – дієсловами може, має право. Заборонні умови формуються за допомогою слів забороняється, не допускається, не має права, не вправі, не може. Вживання інших дієслів може призвести до непорозумінь і суперечок. Зокрема, не слід вживати дієслова умовні і наказові та дієслова, що виражають бажання, очікування, припущення, пораду, зацікавленість і т.п.: бажано, щоб; було б краще, якщо ...: очікується, що; передбачається, що; слід - не слід; варто - не варто; потрібно - не потрібно; зацікавлені в ...
У багатьох договірних положеннях для позначення обов'язків контрагентів вживаються також дієслова третьої особи: покупець проводить перевірку якості товару на підтвердження його відповідності договірним умовам у місячний термін ...; постачальник відвантажує товар партіями ...; контроль якості товару проводить незалежна експертна організація ...
З такої побудови пропозицій неясно, чи зобов'язаний покупець провести перевірку якості або це його право; чи повинен постачальник відвантажувати товар партіями чи це здійснюється на його розсуд; яким чином третя особа (експертна організація) пов'язана договором? А може, наведені вище формулювання просто фіксують процес виконання контрагентами договірних обов'язків? Здається, що виниклі питання зніме виклад розглянутих положень іншим чином:
Покупець зобов'язаний перевірити якість товару на підтвердження його відповідності договірним умовам протягом ...
Постачальник має право відвантажувати товар партіями ...
Покупець має право залучити для проведення контролю якості товару незалежну експертну організацію ...
Вживання дієслів третьої особи допустимо в договорі, якщо у контрагента не виникає будь-яких прав чи обов'язків, а просто констатується певний факт.
3. У договорі необхідно використовувати дієслова дії: прийняти, оплатити, поставити, доставити і т.д.
Зловживати конструкціями, що складаються з дієслова та віддієслівного іменника, не потрібно, оскільки вони не виражають прямих обов'язків контрагентів, а лише обтяжують текст і додають йому канцелярський характер:
Покупець зобов'язаний здійснювати оплату поставленого товару ...
Постачальник повинен виконувати загрузку товару ...
Покупцеві слід організувати складання акта ...
Краще написати:
Покупець зобов'язаний оплатити поставлений товар ...
Постачальник зобов'язується завантажити товар ...
Покупець повинен скласти акт ...
4. У договорі повинні переважати ствердні пропозиції.
Якщо позначення дії може бути виражено в ствердній і негативній формі, перевагу варто віддати першій.
Так, замість дієслів із запереченням в пропозиціях
Якщо постачальник не слідує вимогам ...
краще використовувати позитивні форми:
Якщо постачальник порушує вимоги ...
Слід уникати і декількох заперечень в одному реченні:
Покупець не має права призначати в комісію з приймання товару осіб, які не мають вищої освіти;
Краще вдатися до ствердної конструкції:
Покупець має право призначити в комісію з приймання товару тільки осіб, які мають вищу освіту.
5. Виклад договірних умов має відбуватися переважно в майбутньому часі, оскільки документ є «планом» дій контрагентів і описує дії, що підлягають здійсненню в майбутньому. Використання дієслів минулого часу допускається тільки для опису вже вчинених дій.
Коли угода укладена тільки і зобов'язання ще не виконані, не потрібно писати, що Продавець продав, а Покупець купив; Постачальник поставив, а Покупець прийняв товар і т.д.
Краще вказати, що контрагенти зобов'язуються продати, поставити, прийняти і т.д.
6. При викладі договірних умов повинен спостерігатися паралелізм структурних елементів, що означає однаковий прямий порядок слів зі збігом форм дієслів при побудові одних і тих самих структурних одиниць.
Якщо перший пункт розділу складається тільки з імен іменників, то наступні за ним пункти повинні будуватися схожим чином:
3.1. Права Постачальника: ...
3.2. Обов'язки постачальника: ...
3.3. Права покупця: ...
3.4. Обов'язки покупця: ...
Паралелізм порушиться, якщо в деякі з наступних пунктів будуть введені дієслова:
3.1. Права Покупця: ...
3.2. Постачальник зобов'язаний: ...
3.3. Покупець має право: ...
Якщо вступна частина (самостійна структурна одиниця) не являє собою закінченої пропозиції, кожне з перерахувань має завершувати пропозицію, розпочате вступною частиною. При цьому жодне з перерахувань не повинно являти собою самостійну пропозицію.
7. У договорі повинні переважати короткі прості розповідні пропозиції, які звичайно легко читати і розуміти.
Довгі складені пропозиції часто ускладнюють тлумачення договору.
Ось деякі з прийомів, що ведуть до вживання простих речень:
1) В кожному реченні повинна виражатися тільки одна думка або одне волевиявлення. З цією метою складні пропозиції необхідно розділяти на кілька простих.
2) З пропозиції необхідно виключити зайві слова і недоречну інформацію.
3) Замість довгого переліку перерахувань можна використовувати більш короткі виключення.
8. Зрозумілому поданню інформації сприяє використання в договорі коротких, компактних, таких, що легко читаються абзаців (пунктів).
На відміну від розрахованих на емоційне сприйняття художніх текстів, для яких характерне акцентно-видільний та експресивний поділ на абзаци, при написанні договорів застосовується логіко-смислове членування на абзаци.
Порівняємо два способи викладу в розділі «Непереборна сила». У першому прикладі весь розділ являє собою один абзац:
Сторона звільняється від відповідальності за часткове або повне невиконання або неналежне виконання зобов'язання за цим договором, якщо вона доведе, що невиконання або неналежне виконання стало наслідком непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних за даних умов обставин, які сторона не могла чекати і передбачити, що включають стихійні явища, військові дії, акти і інші рішення державних органів, які забороняють або обмежують проведення платежів або комісійних операцій з Товаром При дії непереборної сили термін виконання зобов'язань збільшується відповідно до часу, протягом якого будуть існувати відповідні обставини. Сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов'язань за договором внаслідок зазначених вище форс-мажорних обставин, зобов'язана негайно письмово інформувати іншу сторону про настання і припинення цих обставин. Якщо обставини непереборної сили продовжують існувати понад 60 днів, будь-яка зі сторін має право розірвати договір, попередньо повідомивши іншу сторону за 20 днів, і жодна зі сторін не має права вимагати відшкодування збитків. Доказом настання форс-мажорних обставин є довідка, що видається Торгово-Промислової Палатою.
Як бачимо, текст, не розчленований на абзаци (пункти), сприймається важко: не уловлюються логіко-смислові зв'язки між окремими пропозиціями (положеннями договору).
Цей же текст після членування на короткі структурні одиниці буде виглядати наступним чином:
5.1. Сторона звільняється від відповідальності за часткове або повне невиконання або неналежне виконання зобов'язання за цим договором, якщо вона доведе, що невиконання або неналежне виконання стало наслідком непереборної сили.
5.2. Під непереборною силою визнаються надзвичайні та невідворотні за даних умов обставини, які сторона не могла чекати і передбачити.
5.3. До таких обставин відносяться:
5.3.1. Стихійні явища;
5.3.2. Військові дії;
5.3.3. Акти та інші рішення державних органів, які забороняють або обмежують проведення платежів або інших операцій з Товаром.
5.4. При дії непереборної сили термін виконання зобов'язань збільшується відповідно до часу, протягом якого будуть існувати відповідні обставини.
5.5. Сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов'язань за договором внаслідок зазначених вище форс-мажорних обставин, зобов'язана негайно письмово інформувати іншу сторону про настання і припинення цих обставин.
5.6. Якщо обставини непереборної сили продовжують існувати понад
Дата публікації: 09.12.2016