Договір міжнародного транспортного перевезення вантажу: що врахувати при укладенні + шаблон Договору перевезення

Слід заначити, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення (ст. 908 ЦК України).

У цій статті мова піде саме про договір перевезення вантажу. Нормативне регулювання договору перевезення вантажу міститься у ст. 909 ЦК України, ст. 307 ГК України, а якщо ми говоримо про міжнародне перевезення, то треба додатково враховувати вимоги Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів та Конвенції про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і багажу

Отже, відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Більш детальне регулювання даного виду договору містить в Господарському кодексі України.

Стаття 307 Господарського кодексу України містить аналогічне визначення даного виду договору, а саме, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Також, законодавством передбачений договір мультимодального перевезення, як окремий вид договору перевезення багажу. За договором мультимодального перевезення здійснюється двома або більше видами транспорту на підставі документа мультимодального перевезення вантажів під відповідальністю оператора мультимодальних перевезень. Договір мультимодального перевезення укладається між оператором мультимодальних перевезень та замовником послуги мультимодального перевезення відповідно до Закону України "Про мультимодальні перевезення". Відносини фактичних перевізників під час мультимодального перевезення та умови роботи мультимодальних терміналів регулюються вузловими угодами, укладеними відповідно до законодавства України (ст. 312 ГК України).

З наведеного вище виходить, що істотними умовами договору перевезення вантажу є:

- предмет договору (ввірений вантаж)

- строк перевезення вантажу

- умови перевезення вантажу

- плата за перевезення

Нагадаємо, що без досягнення згоди щодо істотних умов договору, договір не може вважатись укладеним. Отже, у будь-якому разі в договорі треба передбачити істотні умови.

Форма договору перевезення вантажу - письмова з обов'язковим складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо).

Сторонами договору перевезення вантажу є вантажовідправник (замовник) і перевізник.

Предмет договору перевезення вантажів 

Предмет договору - це той об'єкт, з приводу якого він укладений. Отже, предметом договору перевезення вантажу є саме ввірений вантажовідправником вантаж, який перевізник зобов'язується доставити до пункту призначення. Отже, опис вантажу, порядок вивірення/довірення вантажу є важливим при складанні договору. 

Водночас стаття 308 ГК України регулює питання приймання вантажу до перевезення. Так, вантаж до перевезення приймається перевізниками залежно від виду транспорту та вантажу в місцях загального або не загального користування. Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством. У разі якщо для здійснення перевезення вантажу законодавством або договором передбачено спеціальні документи (посвідчення), які підтверджують якість та інші властивості вантажу, що перевозиться, вантажовідправник зобов'язаний передати такі документи перевізникові разом з вантажем. Про прийняття вантажу до перевезення перевізник видає вантажовідправнику в пункті відправлення документ, оформлений належним чином.

Плата за перевезення вантажів (ст. 311 ГК України)

Плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов'язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

Строк перевезення

Як вже зазначено вище, договір перевезення вантажу обовязково має містити строк, впродовж якого перевізник зобов'язується доставити вантаж до пункту призначення. Як зазначено у ст. 308 ГК України, такий строк може бути встановлений у законодавстві або у договорі. 

Водночас вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на внутрішньому водному транспорті, спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень (ч.ч. 3, 4 ст. 308 ГК України).

Умови перевезення вантажу

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються кодексами, законами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань (ч. 5 ст. 3058 ГК України).

Законодавством передбачене регулювання зміни умов перевезення (ст. 309 ГК України). Так, вантажовідправник має право в порядку, встановленому транспортними кодексами чи статутами, одержати назад зданий до перевезення вантаж до його відправлення, замінити вказаного в перевізному документі одержувача вантажу (до його видачі адресату), розпорядитися вантажем у разі неприйняття його одержувачем чи неможливості видачі вантажу одержувачу. У разі переривання або припинення перевезення вантажів з незалежних від перевізника обставин перевізник зобов'язаний повідомити вантажовідправника й одержати від нього відповідне розпорядження щодо вантажу.

Важливими є також умови щодо зазначення в договорі моменту одержання вантажу в пункті призначення. Так, перевізник зобов'язаний повідомити одержувача про прибуття вантажу на його адресу. Одержувач зобов'язаний прийняти вантаж, який прибув на його адресу. Він має право відмовитися від прийняття пошкодженого або зіпсованого вантажу, якщо буде встановлено, що внаслідок зміни якості виключається можливість повного або часткового використання його за первісним призначенням. Відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення. Якщо одержувач не затребував вантаж, що прибув, в установлений строк або відмовився його прийняти, перевізник має право залишити вантаж у себе на зберігання за рахунок і на ризик вантажовідправника, письмово повідомивши його про це. Вантаж, не одержаний протягом місяця після повідомлення перевізником одержувача, вважається невитребуваним і реалізується в установленому законодавством порядку (ст. 310 ГК України).

Статтями 313 та 314 ГК України окремо врегульовані деякі питання відповідальності перевізника.

Окремо слід зазначити, що законодавством передбачено обов'язкове досудове (претензійне) врегулювання спорів за договорами перевезення вантажів. Згідно з ст. 315 ГК України, до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів. Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді. Для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк. Щодо спорів, пов'язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Створити Договір перевезення українською та англійською мовами, Ви можете у конструкторі Instaco за посиланням. Для створення лише необхідно ввести необхідні дані у конструкторі.