ПІБ повністю
,ПІБ в родовому відмінку
(надалі – Заявник) звертається до суду на підставі пункту 8 частини першої статті 315, статті 317 Цивільного процесуального кодексу України в порядку окремого провадження з метою встановлення факту смерті зазначте ким приходиться заявнику особа, чию смерть встановлюєте у род.відмінку (наприклад, моєї матері)
ПІБ повністю
, що мав місце дата смерті, (напр.:31.12.2021)📆
у зазначте населений пункт, де сталася смерть
, тобто на тимчасово окупаваній території України.
Заявниця є зазначте у род.відмінку ким приходиться заявник особі, факт смерті якої встановлюється (наприклад, є донькою)
померлої особи ПІБ в родовому відмінку
, про що свідчить:
зазначте перелік доказів, що підтверджують факт смерті особи у певному місці у певний час та родинні зв'язки із заявником
Факт смерті ПІБ в родовому відмінку
у зазначте населений пункт, де сталася смерть
дата смерті, (напр.:31.12.2021)📆
підтверджується:
зазначте докази, що підтверджуються факт смерті особи у певний час у певному місці
У відповідності до наказів Міністерства юстиції України від 25 листопада 2014 року № 246/7, 247/7 «Про переміщення органів та установ юстиції Луганської області» та «Про переміщення органів та установ юстиції Донецької області» відділи державної реєстрації актів цивільного стану Донецької та Луганської області, що знаходилися на тимчасово не контрольованій території, переміщено на підконтрольну Україні територію. Видані на цій території після 01 грудня 2014 року документи про державну реєстрацію актів цивільного стану не є документами територіальних органів Міністерства юстиції України.
Заявниця зверталась до заінтересованої особи - Скорочене найменування
про проведення державної реєстрації смерті зазначте ким приходиться заявнику особа, чию смерть встановлюєте у род.відмінку (наприклад, моєї матері)
ПІБ в родовому відмінку
, проте отримала відмову (документ про відмову у реєстрації смерті
, копія додається), у зв’язку із тим, шо документи, що підтверджують смерть ПІБ в родовому відмінку
видані на території, де органи державної влади України не здійснюють свої повноваження (копія відмови додається).
Згідно із Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, по передбаченому законом. Будь-який Акт (Рішення, Документ), виданий цими органами та/або особами, є недійсним і не створює жодних правових наслідків. Отже, доводиться звертатися до суду з такими вимогами, у зв`язку з тим, що іншим чином довести факт смерті Заявниця не може.
Встановлення факту смерті необхідно для державної реєстрації смерті на території України, та одержання Свідоцтва про смерть державного зразка.
Статтею 317 ЦПК України встановлено, що заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Пунктом 18 постанови від 31 березня 1995 року N 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" Пленум Верховного Суду України надав роз'яснення про те, що рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" від 01 липня 2010 року N 2398-VI, державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 N 1207-VII, тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Згідно із п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до абз. 2 ч. 1ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Згідно із ч. 2 ст. 319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 5 від 31.03.95 року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
За положеннями ч. ч. 3, 4 ст. 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Як відомо, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року N 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року N 133/2022), затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року N 2119-IX, та змінами внесеними указом Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який послідуючими Указами Президента України неодноразово подовжувався та триває і на даний час.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв`язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, які додаються відповідно до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи.
Згідно з частиною другою статті 319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Крім того, судам під час розгляду справ зазначеної категорії необхідно також брати до уваги практику Європейського суду з прав людини. Зокрема, це стосується висновків ЄСПЛ, зроблених у справах проти Туреччини («Loizidou V. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії («Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «llascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії, ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Згідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» з наступними змінами та доповненнями, рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання. Згідно зі ст. 14 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для органів, які реєструють такі факти або оформлюють права, що виникають у зв`язку із встановленим судом фактом.
Згідно до вимог п. 8 ч.1 ст. 315 ЦПК України, в заяві про встановлення факту смерті особи в певний час необхідно вказувати мету, з якою заінтересована особа просить встановити цей факт.
Встановлення факту смерті матері для Заявниці має для юридичне значення, оскільки надає право для проведення державної реєстрації смерті на території України, яка контролюється державними органами, а саме Повне найменування
, і отримання Свідоцтва про смерть встановленого зразку.
Згідно з п.3.4 Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Правил реєстрації актів громадянського стану в Україні» від 18 жовтня 2000 року № 52/5 судове рішення є підставою для реєстрації факту смерті особи, яка проводиться за місцем проживання заявника (ст. 257 ЦПК України) в державних органах запису актів цивільного стану.
Щодо судового збору
Згідно п. 21 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, заявники - у справах за заявами про встановлення факту народження або смерті, поданих у зв’язку із воєнним станом, надзвичайним станом, збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру.
Щодо підсудності
Відповідно до абз.2 ч. 1 ст. 317 Цивільного процесуального кодексу України, заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України. Зазначене також випливає з ч. 4 ст. 317 Цивільного процесуального кодексу України.
На підставі викладеного вище та керуючись ст.ст. 315-319 Цивільного процесуального кодексу України, -
Тільки авторизовані користувачі мають змогу залишати коментарі!