Видаткова накладна використовується як для обліку руху матеріальних цінностей усередині підприємства та їх відпуску підрозділам свого підприємства, розташованим за межами його території, а також стороннім організаціям.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV, далі — Закон про бухоблік), до таких документів відносять товарну (видаткову) накладну.
Форму видаткової накладної не затверджено. Однак є Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма № М-11), затверджена наказом Мінстату від 21.06.1996 р. № 193 (далі — наказ № 193). Зазвичай саме цей документ беруть за зразок для розроблення видаткової накладної, однак під час складння накладної потрібно враховувати вимоги ч. 2 ст. 9 Закону про бухоблік. Тобто первинні документи повинні мати такі обов’язкові реквізити:
-
назву документа (форми);
-
дату та місце складання;
-
назву підприємства, від імені якого складено документ;
-
зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
-
посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення;
-
особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Накладна не може замінити, наприклад, такий документ, як товарно-транспортна накладна (ТТН), адже ТТН відображає передачу ТМЦ від продавця до перевізника, а не перехід права власності від продавця до покупця, але може замінити простий акт приймання-передачі ТМЦ, товарів.
Тільки авторизовані користувачі мають змогу залишати коментарі!