назва документу у род.відмінку (протокол чи рішення)
Скорочене найменування
(надалі – Відповідач1) вкажіть номер протокола/рішення
від вкажіть дату протоколу/рішення, (напр.:31.12.2021)📆
р. (копія додається) було, зокрема, призначено ПІБ повністю
(надалі – Позивач) директором Скорочене найменування
. Надалі, відповідно до наказу Скорочене найменування
вкажіть номер наказу про призначення директора
від вкажіть дату наказу про призначення директора, (напр.:31.12.2021)📆
р. (копія додається) ПІБ повністю
приступив до виконання своїх обов’язків в якості директора. Також, відповідний запис про керівника юридичної особи було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (роздруківка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Скорочене найменування
додається).
Відповідно до відомостей ЄДР, засновниками Скорочене найменування
є зазначте засновників Відповідача1 (назва або ПІБ, адреси, коди та розмір внеску до статутного фонду)
Згодом, ПІБ повністю
прийняв рішення звільнитись за власним бажанням з посади директора Скорочене найменування
(надалі-рішення) так, як втратив матеріальну (економічну) та будь-яку іншу зацікавленість у перебуванні на вищевказаній посаді. Про своє рішення ПІБ повністю
неодноразово усно повідомляв учасників Скорочене найменування
, проте Відповідач1 ігнорував звернення Позивача.
Зрозумівши те, що для вирішення питання припинення трудових відносин, позивачеві треба ініціювати загальні збори, вкажіть дату направлення запрошення на загальні збори, (напр.:31.12.2021)📆
р. ПІБ повністю
направив на адресу Відповідача1 Скорочене найменування
та на адреси учасників Відповідача1, повідомлення про скликання загальних зборів учасників Скорочене найменування
та про припинення виконання обов’язків директора у зв’язку із звільненням за власним бажанням (повідомлення від вкажіть дату направлення запрошення на загальні збори, (напр.:31.12.2021)📆
р. та докази направлення додаються).
У повідомленні Позивач зазначив, що скликає загальні збори на зазначте дату скликання загальних зборів, (напр.:31.12.2021)📆
р. о зазначте час скликання загальних зборів
за адресою місцезнаходженням товариства: Адреса місцезнаходження (юридична адреса)
. У повідомленні було запропоновано наступний порядок денний зборів:
1. Про припинення повноважень (звільнення, відкликання) директора Товариства.
2. Про обрання (призначення) директора Товариства.
3. Про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
4. Про уповноваження осіб на проведення державної реєстрації зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Також, із зазначеним повідомленням Позивач направив заяву від вкажіть дату заяви про звільнення з посади диркутора, (напр.:31.12.2021)📆
р. про звільнення з посади директора за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України (копії заяв від вкажіть дату заяви про звільнення з посади диркутора, (напр.:31.12.2021)📆
р. із доказами направлення додаються) із додатком, де зазначив про своє бажання звільнитись з вкажіть бажану дату звільнення, (напр.:31.12.2021)📆
р. на підставі ст. 38 КЗпП України, звільнення зумовлено неможливістю продовжувати роботу, у зв’язку догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку (копія свідоцтва про народження дитини було додано до повідомлення та додається до даної позовної заяви). Також, у заяві просив прийняти рішення про виключення з Єдиного державного реєстру дані про те, що він є директором Відповідача1.
До повідомлення також було додано наказ вкажіть номер наказу про звільтнення
Скорочене найменування
про звільнення від вкажіть дату наказу про звільнення, (напр.:31.12.2021)📆
р. (копія наказу додається).
Проте, зазначте дату скликання загальних зборів, (напр.:31.12.2021)📆
р. у зазначений час за зазначеною адресою учасники Відповідача1 не з’явилися, у зв’язку із чим Позивач за участю двох фізичних осіб (ПІБ свідків, їх паспортні дані та/або РНОКПП, адреси тощо
) було складено акт про неявку єдиного учасника загальних зборів Скорочене найменування
. Отже, у зв’язку із зазначеним загальні збори не відбулись.
Зазначене вище повідомлення не було отримано жодним адресатом та повернулось позивачеві. Проте, як свідчить відстеження за ШКІ усі повідомлення було доставлені до точок видачі/доставки, а потім повернуті за зворотною адресою. Таким чином, повідомлення були доставлені завчасно та було достатньо часу їх отримати та з’явитись на загальні збори.
Отже, вбачається, що неодноразово ігнорувались звернення Позивача щодо його звільнення. А з огляду на обґрунтування, наведене нижче, у Позивача не залишається іншого виходу, як тільки звертатись до суду за захистом своїх прав, адже, ніхто не може бути примушений до праці. Крім цього, позивач має конституційне право бути звільненим за власним бажанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України (розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника), працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», загальні збори учасників є вищим органом товариства.
Згідно з п.7 ч.2 ст.30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», до компетенції загальних зборів учасників належить обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.
Відповідно до ч.3 ст.39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (у разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень.
Тобто, загальні збори учасників здійснюють управління товариством та реалізують право уповноваженого органу товариства усунути особу від виконання обов'язків члена виконавчого органу в будь який час і з будь яких підстав.
Згідно ст. 99 ЦК України, загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 21 КЗпП України, сторонами трудового договору є працівник і власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, якому й надано право звільнення працівника у певних випадках.
Статтею 36 КЗпП України, передбачені підстави припинення трудового договору, до яких, зокрема, належить розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ст. 38).
Відповідно до положень пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація - це офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу.
Державна реєстрація базується на таких основних принципах, зокрема державної реєстрації за заявницьким принципом, внесення відомостей до Єдиного державного реєстру виключно на підставі та відповідно до цього Закону (частина 1 статті 4 Закону).
Процедура внесення змін до відомостей про юридичну особу визначена Порядком реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 09.02.2016 № 359/5.
Спеціальним Законом, який регулює відносини у сфері державної реєстрації юридичних осіб є Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Відповідно до приписів вказаного Закону та Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, затвердженого Наказом Міністерства Юстиції України N 359/5 від 09.02.2016 така реєстраційна дія як «виключити з реєстру» - відсутня, можливо лише здійснити реєстраційну дію «зміна відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі».
Перелік документів, що подаються для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, встановлюється частиною 4 статті 17 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Ч. 1 ст. 25 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» зазначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації або судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, відповідно до зазначених норм чинного законодавства на підставі рішення суду, що набрало законної сили, або за рішенням колегіального органу товариства з обмеженою відповідальністю можливо внести зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі.
У разі подання документів для проведення реєстрації змін до відомостей щодо юридичної особи заявником відповідно до п. 8 ч. 1 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» є уповноважений представник юридичної особи.
Згідно з положеннями пункту 5 розділу II Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.02.2016 № 359/5, у разі подання заяви уповноваженою на те особою державний реєстратор перевіряє обсяг повноважень такої особи за документом, що підтверджує її повноваження діяти від імені іншої особи.
Відповідно до абзацу 2 пункту 6 частини 1 статті 15 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, подається рішення уповноваженого органу управління юридичної особи, яке викладається у письмовій формі, прошивається, пронумеровується та підписується засновниками (учасниками), уповноваженими ними особами або головою та секретарем загальних зборів (у разі прийняття такого рішення загальними зборами). Справжність підписів на такому рішенні нотаріально засвідчується, крім випадків, передбачених законом.
При цьому, як значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходження реєстраційної справи є Повне найменування
.
Разом з тим, слід зазначити, що суд не вправі втручатися у діяльність органу - суб`єкта державної реєстрації, зобов`язуючи його вносити будь-які відомості до Єдиного державного реєстру, а рішення суду про припинення трудових відносин саме по собі, згідно зі ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», є підставою для внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18.
Відповідно до ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ч. ч. 1, 3 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.
За приписами ст. 22 КЗпП України, відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при припиненні трудового договору залежно від роду і характеру занять не допускається.
З наведених приписів чинного законодавства вбачається, що елементом конституційного права особи на працю - є й право бути звільненим.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно правового висновку, зробленого у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі №758/1861/18: «… Суд апеляційної інстанції помилково задовольнив вимогу позивача про виключення з ЄДРПОУ запису про директора ТОВ «Слаф Реагент» ОСОБА_1 , оскільки суд не вправі втручатися у діяльність органу державної реєстраційної служби, зобов`язуючи його вносити будь-які відомості до єдиного державного реєстру. Разом з цим задоволення такої вимоги не вплинуло на правильність вирішення апеляційним судом спору по суті, а тому не може бути достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. При цьому, Верховним Судом взято до уваги те, що факт припинення повноважень директора як посадової особи законодавець пов`язує із моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ, а тому такі висновки апеляційного суду є такими, що відповідають завданням цивільного судочинства, яке полягає у справедливому та неупередженому вирішені справ із метою ефективного захисту порушених прав, оскільки у всіх справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права…».
Окрім цього, у постанові Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі №520/11437/16-ц, в якій вирішувалося питання припинення трудових відносин між господарським товариством та його керівником, Верховний Суд констатував порушення прав позивача на припинення трудових відносин та задовольнив позов керівника щодо припинення трудових відносин. Згідно з обставинами справи, керівник господарського товариства не зміг реалізувати своє право на припинення трудових відносин, передбачене статтею 38 Кодексу законів про працю України, у зв’язку з неявкою на загальні збори єдиного учасника господарського товариства. Згідно зі статутом господарського товариства вирішення питання про звільнення керівника належить до виключної компетенції загальних зборів товариства. Вичерпавши всі передбачені законодавством можливості, керівник звернувся до суду з позовом, в якому просив звільнити його з посади директора і зобов’язати вчинити певні дії.
Згідно ст. 36 Закону України “Про судоустрій та статус суддів”, Верховний Суд - найвищий суд у системі судоустрою України. Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Верховний Суд, зокрема, здійснює аналіз судової статистики, узагальнення судової практики; забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів”, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Згідно ч. 1 ст. 28 ЦПК України (підсудність справ за вибором позивача), позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Отже, оскільки даний позов виникає з трудових правовідносин, позивач має вибрати підсудність за своїм зареєстрований місцем проживання.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України (справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про судовий збір» суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Більше того, необхідно враховувати правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №800/473/17 (ЄДРСРУ № 72525464), викладену у постанові від 28.02.2018 р. щодо відсутності обов’язку заявника надавати суду оригінал платіжного доручення про сплату судового збору, оскільки суд самостійно повинен виявляти зарахування відповідної суми судового збору до спеціального фонду державного бюджету.
Отже, до даної позовної заяви надається електронная копію квитанції про сплату судового збору.
На підставі наведеного вище та керуючись ст.ст. 19, 28, 30, 58, 60, 62, 175, 177, 188, 263 ЦПК України, -
Тільки авторизовані користувачі мають змогу залишати коментарі!