Порядок визначення періоду формування податкових зобов’язань з НДС при підписанні первинних документів КЕП був розтлумачений Державною Фіскальною Службою

Державна фіскальна служба України дала детальніше тлумачення положенням щодо періоду визнання витрат та доходів та періоду формування податкового кредиту, податкових зобов’язань з податку на додану вартість при оформленні первинних документів у разі їх підписання кваліфікованим електронним підписом.

В першу чергу ДФС повідомила, що для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу (пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу).

Висновок такий: формування доходів і витрат платника податку здійснюється на підставі бухгалтерського обліку.

Основні правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку визначені Законом України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі — Закон № 996).

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи згідно з 1, 2 статтями 9 Закону № 996. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо — безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати серед обов’язкових реквізитів назву документа, дату і місце складання, назву підприємництва від якого імені складено документ, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об’єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі — підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 (далі — Положення № 88).

Відповідно до пунктів 2.5 і 2.13 розділу 2 Положення № 88 документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Отже, враховуючи норми Закону N 996, відповідний документ набуває статусу первинного документа, що засвідчує факт здійснення господарської операції, після належним чином його оформлення.

Відповідно до підпунктів «а» і «б» п. 185.1 ст. 185 Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 Кодексу розташоване на митній території України.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Кодексу на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений Кодексу термін.

Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 р. № 1307 (далі — Порядок № 1307).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1307 податкова накладна та додатки до неї складаються в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.

Податкова накладна складається на дату виникнення податкових зобов’язань постачальника (продавця), крім випадків, передбачених Кодексом та Порядком № 1307 (пункт 5 Порядку № 1307).

Тобто, у полі «Дата складання» податкової накладної зазначається дата виникнення податкових зобов’язань за операцією з постачання товарів/послуг. Саме дата, зазначена у цьому полі, вважається датою складання податкової накладної.

Враховуючи вимоги п. 44.1 ст. 44 Кодексу, право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту виникає у платника податку — покупця товарів/послуг на підставі складеної з дотриманням норм податкового законодавства податкової накладної, зареєстрованої в ЄРПН. Дані, зазначені у такій податковій накладній (у тому числі дата складання), мають відповідати первинним документам, складеним за операцією.

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані Кодексу.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.


Основне джерело: