РУС
ENG
POL

Керівник ГО без зарплати: чи можливо?

Ж-л “Заробітна плата”, № 5, травень 2017 року, стор. 58-61.

Питання: Наразі з’явилося багато громадських організацій, реєструється багато ОСББ. Цікавить питання: чи може керівник ГО бути без зарплати? Є таке поняття як «робота на громадських засадах». Що це таке? Чи може керівник ГО працювати на громадських засадах» без зарплати? Та чи стосується це ОСББ?

 Відповідь: Відповідно до ст.83. Цивільного кодексу України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об’єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. При цьому товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.

Згідно із ст.85 ЦКУ непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Особливості правового статусу окремих видів непідприємницьких товариств встановлюються законом.

Ст.86 ЦКУ серед непідприємницьких товариства згадує й об’єднання громадян.

Цивільна дієздатність – це здатність особи своїми діями набувати прав та обов’язків. Відповідно до ст.92 ЦКУ юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. При цьому ч.4 ст.92 ЦКУ, врегульовуючи відносини щодо відповідальності органу юридичної особи, прямо вказує на те, що ці відносини є представництвом.

Слід нагадати, що ст.237 ЦКУ під представництвом розуміє правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. При цьому підставами виникнення такого правовідношення є договір, закон, акт органу юридичної особи та інші підстави, встановлені актами цивільного законодавства. Тобто, як видно із наведених норм права, особа набуває повноважень керівника/представника юридичної особи, у тому числі об’єднання громадян, на підставі норм цивільного, а не обов’язково трудового законодавства. При цьому ЦКУ не встановлює обов’язку обтяжувати ці правовідносини трудовим договором. Отже, керівник об’єднання громадян (громадської організації, непідприємницького товариства…) не зобов’язаний вступати з таким об’єднанням громадян у трудові відносини. Так само, як не зобов’язане цього робити і об’єднання громадян. І це видається ще більш логічним, якщо функції керівника об’єднання громадян виконує учасник такого об’єднання.

Щодо іншого законодавства слід вказати, що ст.3 Господарського кодексу України вказує на те, що господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Відповідно до ст.52 ГКУ некомерційна господарська діяльність може здійснюватися суб’єктами господарювання, яким здійснення господарської діяльності у формі підприємництва забороняється законом.

Ст.54 ГКУ на суб’єктів господарювання, які здійснюють некомерційну господарську діяльність, поширює загальні вимоги щодо регулювання господарської діяльності з урахуванням особливостей її здійснення різними суб’єктами господарювання, які визначаються ГКУ та іншими законодавчими актами. При укладенні трудового договору (контракту, угоди) суб’єкт господарювання, що здійснює некомерційну господарську діяльність, зобов’язаний забезпечити належні і безпечні умови праці, її оплату не нижчу від визначеного законом мінімального розміру, а також забезпечити інші соціальні гарантії, передбачені законом. Отже, трудові відносини між об’єднанням громадян та його волонтерами/учасниками можуть виникати, але не виникають обов’язково. І лише у разі їх виникнення виникає й обов’язок дотримання норм трудового законодавства.

Спеціальним законом, що регулює відносини щодо об’єднань громадян, є Закон України «Про громадські об’єднання» від 22.03.2012 № 4572-VI. Відповідно до ст.1 цього Закону громадське об’єднання – це добровільне об’єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадське об’єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка.

Відповідно до ст.9 зазначеного Закону утворення громадського об’єднання здійснюється на установчих зборах його засновників та оформлюється протоколом, який має містити у тому числі й відомості щодо рішення про утворення (обрання) керівника, органів управління громадського об’єднання відповідно до затвердженого статуту. Зрозуміло, що ці ж відомості має містити і сам статут громадського об’єднання, так само як і відомості про повноваження керівника, вищого органу управління, інших органів управління (ст.11 зазначеного Закону).

Як видно з наведених норм законодавства, трудові правовідносини щодо громадських організацій та їх керівників не передбачені законодавством, як обов’язкові. Слід нагадати «конституційну аксіому» про те, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ст.19 Конституції України).

Отже, чинне законодавство не забороняє керівнику громадського об’єднання «працювати на громадських засадах». Це поняття хоча й є загальновживаним, проте законодавчо воно не визначено. ДФСУ на підставі здійсненного нею аналізу різних нормативних документів вбачає можливість виділити такі його ознаки:

«по-перше, норми трудового законодавства не поширюються на роботи на громадських засадах. Це твердження випливає з протиставлення у законодавчих актах щодо працівників, які працюють за трудовим договором та на громадських засадах. Наприклад:

  • помічники-консультанти народного депутата працюють за строковим трудовим договором на постійній основі чи за сумісництвом або на громадських засадах (частина третя ст. 34 Закону № 2790);
  • члени органу самоорганізації населення виконують свої обов’язки на громадських засадах. За рішенням зборів (конференції) жителів за місцем проживання керівник і секретар цього органу можуть працювати в ньому на постійній основі з оплатою їхньої праці за рахунок коштів, переданих органу самоорганізації населення (ст. 21 Закону № 2625);
  • члени спостережної ради працюють на громадських засадах, і ними не можуть бути особи, які перебувають у трудових відносинах з кредитною спілкою (частина третя ст. 15 Закону № 2908);

по-друге, робота виконується безоплатно. Цей висновок також випливає з першої ознаки;

по-третє, робота проводиться, як правило, у вільний час від іншої оплачуваної роботи;

по-четверте, зазначена робота виконується не на підставі трудового договору (при введенні посади до штатного розпису), а на підставі спеціальних повноважень. На останніх зупинимося детальніше. Наприклад, згідно з п. 3.2 рішення № 1-рп/2010 підставою набуття виконавчим органом товариства повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасників (акціонерів) як вищого органу управління товариством, або відповідно до частини п’ятої ст. 58 Закону про акціонерні товариства укладення з членом виконавчого органу товариства трудового договору, який від імені товариства може підписувати голова наглядової ради чи особа, уповноважена на те наглядовою радою. Зауважимо, що з 02.03.2011 р. набрала чинності нова редакція цієї норми (зміни винесено Законом № 2994), в якій ідеться не про трудовий договір, а про укладення контракту з кожним членом виконавчого органу. А оскільки контракт є особливою формою трудового договору, то за змістом така норма майже не змінилася» («Вісник ДФСУ. Офіційно про податки. 1 серпня 2014, П’ятниця, №29-30 (29-30).

Отже, з наведеної точки зору ДФСУ цілком логічно випливає висновок про правомірність існування лише цивільно-правових відносин між громадським об’єднанням та його керівником і про правомірність відсутності між ними трудових відносин.

А з цього випливає й відповідь на запитання: керівник громадського об’єднання може «працювати на громадських засадах», тобто без зарплати. Обов’язок дотримання громадським об’єднанням трудового законодавства у таких відносинах, включаючи й обов’язок виплати заробітної плати не нижче мінімального розміру, виникає лише у разі укладення ними трудового договору.

Щодо ОСББ.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 № 2866-III  об’єднання співвласників багатоквартирного будинку – це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. А згідно зі ст.4 цього ж Закону ОСББ створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Воно є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками.

Ст.10 вказаного Закону зазначає, що органами управління ОСББ є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія ОСББ. Вищим органом управління ОСББ є загальні збори. Для керівництва поточною діяльністю ОСББ обирається правління. Воно є виконавчим органом ОСББ і підзвітне загальним зборам.

Як видно з наведеного, про обов’язкове виникнення трудових відносин між ОСББ та правлінням мова не йде. Та й взагалі у цьому Законі про трудові відносини ані слова.

Отже члени правління ОСББ так само, як і керівники громадських об’єднань, вправі «працювати на громадських засадах», а ОСББ, так само як і громадські об’єднання, вправі не виплачувати заробітну плату і вони не несуть за це ніякої відповідальності.

 

http://yefimov.com.ua/?p=2321

 
Продиктуйте текст для поиска
Готово